Запалена минулим

18.2

Хоч я безмежно вдячна Ларці, що вона на відміну від мене не побоялася розказати Микиті про все, що відбувається у моєму житті, але вирішила їй не розказувати про цю шалену ніч та й взагалі про наш з Микитою план. Думаю чим менше людей про це знає, тим більше шансів усе швидко провернути.

- У тебе якась дивна поведінка! Я ж казала тобі можеш працювати з дому, доки не відійдеш від усього цього

Звичайно я впевнена, що подруга щось підозрює, сама ж завела бомбу уповільненої дії.

-У моєму випадку легше відійти в інший світ

Намагаюся трішки підняти настрій, щоб ніяк не спалитись. Лара знає мене усе життя, їй щоб мене розкусити потрібно пʼять хвилин.

- Рада, що до тебе повернувся оптимізм

Подруга хоче щось запитати, але я перебиваю її, як тільки вона привідкрила рота.

- Ларусь, мені потрібно купу всього розгребти, давай якось не сьогодні попліткуємо. Гаразд?

У мене реально море роботи, я давно не вникала у ці проекти, а їх уже й закривати потрібно, тому це не зовсім брехнею назвеш.

- Та без проблем! А точно…

Лара дістає якусь червону теку і простягає її мені.

- Прикинь, сьогодні з самого ранку новий замовник

Не сильно радію новій роботі, мені б усе, що є наздогнати.

- Лар, може комусь іншому, у мене й так роботи валом

Вона ставить теку на край столу і починає свою розповідь.

- Там такий красень заходив, я б і сама не проти зайнятися його проектом

Мені здається у неї хобі таке, залипати на кожного красивого чоловіка.

- Супер, то й бери, а я тобі буду інколи допомагати

Одразу підкидую таку ідею.

- Проблема в тім, що він чітко прийшов до тебе, і вже на завтра назначив зустріч

Ого… це в мене викликає неабияке здивування, чому саме я.

- І що це за персона?

Ларка відкриває папку і зачитує:

- Демʼян Вікторович Мельник

Бачили б ви мене, мої брови так високо ще ніколи не були.

Це той самий Демʼян про якого ми сьогодні говорили з Микитою. Але яким боком він тут! Нічого не розумію, але сподіваюся це частина плану. Беру теку і чемно погоджуюсь.

Робочий день був реально важким, старі проекти, але багато нової інформації, плюс ще цей загадковий додався.

Можна сказати, що я вийшла ледь тепла.

І хоча Антоніна Петрівна просила, щоб Мишко залишився до вихідних, всеодно вирішую його забрати. Не хочу бути з Артемом на самоті.

По дорозі додому, заїхали до магазину, обрали дві гри, одну більш інтелектуальну, а другу більш розважального характеру.

Планую ці дні і вечори проводити у компанії сина.

Я знала, що Артем сьогодні дома, він відсипався після вчорашнього. Знали б ви як страшно було з ним зустрітися. Учора я знала, що вибору немає, а сьогодні я повертаюся з іншою метою.

- О! Дві пропажі, з поверненням

Артем якраз вийшов з душу. Міша налетів на нього так, що мало з ніг не збив, я ж стояла нерухомо.

- Малюк біжи переодягайся і розкажеш, як там у бабусі

Не посперечаюся, він дійсно хороший батько, ну не може ж він так професійно вдавати любов до власного сина.

- Я швиденько

Міша з бабусею цікаво проводив час, у нього безліч захоплюючих історій, якими він хоче поділитися.

- Ну що, кохана, скучила?

Артем наступав, а моє серце відігравало здавалося б останній марш.

- Часу не було сумувати

Ну не можу я грати роль милої дружини, навіть зараз.

- А це вже погано, вночі перевірю, може збрехала

Фу…гидко навіть подумати, що він до мене торкнеться.

- А що усі шалави на сьогодні зайняті?

Боже, чесно воно саме з мене вирвалось. І в ту мить я побачила, як темніють від злості його очі.

- Люба, думаю тобі краще забути все те, бо важко прийдеться

Він так близько, що я забуваю вдихати повітря. Здається навіть чую хрускіт його кулаків. Головне не втекти.

- Просто хочу сьогодні з сином побути, давно не бачила

Артем кривиться ніби взагалі мені не вірить, але все ж відступає.

***

Вечір пройшов краще ніж я могла сподіватися. Ми довго грали ігри, робили домашнє, а згодом я чисто випадково заснула біля сина.

Ранкова рутина, швидкий сніданок, ніяк не наважуюсь заглянути до спальні чи є Артем дома. Проте глянула до вітальної, на місце де зазвичай стоять ключі від машини, а їх не було. Нарешті змогла видихнути.

Ми домовились з Микитою, що він не буде сам писати, щоб випадково не викрити нас, тому я сама набираю до нього.

- Привіт, зайнятий

- Привіт, для тебе ні

Ну точно, як підлітки поводимось, аж смішно.

- Я скучила…дуже

Не знаю нащо це говорю, але хочу, щоб він знав.

- Можу довго сперечатися хто більше

Починаю голосно сміятися, ми повернулися у період шістнадцятиліття.

- Софіє, ти як, усе добре? Надіюсь він…

Одразу перебиваю, бо тільки від думки вивертає.

- Ні, ні, я заснула біля Мишка, а що ревнуєш?

Намагаюся якось знизити напругу.