17

До приходу подруги я намагалася чимось себе розважити, поспілкувалася з Мишком, я ж обіцяла, що заїду, але його запросили на святкування день народження, кудись у дитячу кімнату, тому йому не до мене.

Приготувала легенький салат, розклала гарненько макаруни і  увімкнула свою улюблену музику. Навіть настрій зʼявився, але це - бляха - не на довго.

- Артем: «Завтра важливий юридичний захід, тому, будь ласка, знайди щось краще ніж вчорашній карнавальний костюм»

От як може людина зіпсувати настрій буквально за хвилину. Ніяк не відповідаю на це повідомлення, але піти змушена, як би мені цього не хотілося.

Дзвінок у двері трошки розрадив мене, я аж підбігла, щоб відчинити. На порозі стояла не зовсім задоволена Ларка, це вже по стандарту вона приходить не в настрої. 

- Я буквально на півгодини, у мене появилися не відкладені справи

- Ти просто відьма, з кого ти енергію смокчеш

Дивуюся цій жіночці і вказую їй куди проходити. Вона помітно нервує, хоче щось запитати, але не наважується. А може вона бачила з ким я поїхала додому.

І тут мене знову накриває, згаду вчорашню пригоду і відчуваю уже знайомий дискомфорт у низу живота. Знаєте оцю дурнувату приказку про метелики у животі! Так от мої вчора ожили, а сьогодні дохнуть там.

- Щось сталося? Як закінчився твій вечір з Дмитром?

Ларка помітно кривиться і закочує очі. Знайомо! Щось пішло не по плану.

- Не питай! Виявляється він живе з мамою і тому набивався до мене в гості

- Іііі можна більше подробиць?

Ларка накидає швиденько салат, але продовжує ділитися невдалим продовженням.

- А ти знаєш, що до себе я не запрошую у перший вечір знайомства

- Супер

Дивуюсь її логіці
 

- Тобто до тебе в перший вечір не можна, а до нього цілком норм!?

Вона не відповідає на моє риторичне питання. Та й не потрібно. Я за ці роки всі її схеми вивчила.

- Можеш чаю зробити, бо кави за сьогодні у моєму організмі забагато

Ніколи не думала, що на мене слово «чай» так впливає, але як тільки я ставлю чайник на плиту то застигаю біля нього. 

Шкіра палає у тих місцях де Микита торкався руками, губами. І справа не в метеликах у животі, я вже сама мов той метелик думками лечу на полумʼя і обпікаю крила.

- Агов…З тобою що?
 

Повертаюся в реальне життя, але цим вирішую не ділитися з Ларкою ну принаймні зараз. Знаю її реакцію, тому поки що краще промовчати.

- Все добре, але вчорашній вечір дав своє

Намагаюся звернути все у сторону похмілля.

- Точно! А як ти додому добралась?

Дивує таке питання, я ж говорила їй, що викликала таксі. 
 

- На таксі, досить швидко

Як то кажуть брешу і не червонію.

- Ти не вчасно пішла, буквально десять хвилин і мужиньок твій намалювався. Злий як собака
 

У моїй голові пробігає думка, що він сам міг побачити те, що я сідала у авто Микити.

- То я якраз вчасно пішла

Ми ще декілька хвилин згадували вечір, то смішно то грішно. У деяких моментах аж соромно за вчорашню поведінку.

Ларка таки побігла на свою загадкову зустріч, напевно перший раз, коли вона всіляко тікала від відповіді куди і з ким.

***

Не помітила, як швидко минув час і вже потрібно виходити, щоб вчасно потрапити на захід. Ми домовились з Артемом, що він забере мене з батьківського дому, оскільки йому по дорозі. 

Спочатку у мене не було ніякого бажання іти, а тим паче у компанії свого чоловіка Прекрасного чоловіка. Але згодом я прикинула, що це чудовий момент, щоб показати кого він втратив. Тому зараз перед дзеркалом сама себе не впізнаю.
 

Довге темно-синє плаття з достатньо відкритим декольте. Повністю відкриті ключиці, чітко окреслена талія і розріз від самісінького стегна, який підкреслює мої довгі ноги.

- Артем: «Біля будинку»

Знову ніяк не реагую на повідомлення. Беру маленьку сумочку і не спіша виходжу з будинку. 

Як тільки я підходжу до машини, Артем одразу виходить, щоб відчинити дверцята.

- Ого, шикарно виглядаєш, люба

- Дякую, але можна обійтися без «люба»

Посмішка на його обличчі стає ширшою, він піднімає мій підборідок вказівним пальцем і цілком серйозно випалює:

- Звичайно, що не можемо, ми ж кохаємо один одного

Від цього вискулу, аж неприємно стає. 

Ми мовчки добралися до місця проведення, тепер головне вдало натягнути маску щасливої жінки.

Роблю все можливе для цього, але я не врахувала один момент!

Це юридичний захід, як я могла не подумати, що Микита теж буде.

Про це я розумію, коли помічаю знайому машину на парковці.

- Побачила когось знайомого?

Бачили б ви це єхидне обличчя, ще так мене ніхто не бісив.

- Де на парковці?

Випалюю досить сердито. Він хоче мене чимось зачепити, чи що?

- Значить мені здалося!
 

На цій фразі ми виходимо з машини, Артем ставить свою руку на мою талію і впевнено підштовхує до входу. 
 

Заклад просто неймовірний, кришталеві люстри, сучасний і мега стильний дизайн. Кругом бігають офіціанти з шампанським та віски. 

Зібралося багато народу, деяких я знаю особисто, когось десь колись бачила, але є і зовсім мені не знайомі люди. 

Артем одразу веде мене до однієї з згуртованих компаній. Це, доречі, якісь солідні дядьки, а з ними молоденькі дівчатка, явно не їх вікова категорія.

Мило посміхаюся, роблю вигляд, що наше знайомство приємне. Вони обговорюють щось між собою, час від часу кидають поглядом на мене, від яких стає досить гидко.

В один момент відчуваю, як моя шкіра починає пекти, дихання стає важчим і я ловлю погляд на собі. 

Микита дивиться на мене поруч з Артемом і в його очах немає тої ніжності, є хіть змішана зі злістю.