16.3

Розраховувати сьогодні на допомогу Ларки такий собі варіант, а взагалі то у мені стільки впевненості, що здається допомога знадобиться Костецькому.

- Можемо зараз поговорити, про те чому ти повернувся

Я розслаблено оперлася стегнами до поручнів та спостерігала за Микитою. Мені здалося, що сьогодні він дивиться на мене по-іншому, але це може та кількість алкоголю в моєму організмі так думає.

- А можемо поговорити, що сталося, що ти тут у такому вигляді!?
 

Де поділися мої переживання поняття не маю, але за секунду я відштовхуюсь і підходжу впритул до нього, так що відчуваю кожен подих на своїй шкірі.

- Тобі не подобається мій вигляд?

Мій голос звучав досить дивно, не було тремтіння, а навпаки більш впевнено та спокусливо. 

Але коли Микита торкнувся мого волосся і плавно заклав пасмо за моє вухо, все так само дивлячись прямо в очі, моїм тілом пробігли тисячі мурах, здається я навіть встигла протверезіти. Тому в той же момент відступила з відмазкою, яка сама вихопилась з мене.

- Хочу танцювати! Пісня чудова

Вилітаю так, що встигаю тільки помітити, як Микита відкидає голову назад, а на його обличчі дивна посмішка. 

Коли я повернулася за стіл до своєї подруги та нових знайомих то здається Ларка не встигла помітити, що мене не було. У неї новий серіал закручується, сподіваюся не на одну серію, бо хлопець з першого погляду не поганий.

- Лар, не хочеш потанцювати?

Кричу досить голосно, щоб перекричати гучну музику. Мені потрібно себе чимось відволікти, бо в мені кров просто кипить. Якісь дуже дивні відчуття.

- Я тільки за!
 

Подруга відволікається від свого бойфренда і одразу підіймається, поправляючи свою сяючу сукню. Хлопці залишилися сидіти за столиком, це й на краще, не знаю чому, але не хочеться, щоб Микита бачив мене з цими чоловіками.

Уже на танцювальному майданчику Лара помічає, що я веду себе якось дивно, постійно оглядаюся.

- Все ок? Щось сталося? Артем писав?

- Гірше

- Він тут?

Взагалі не розумію навіщо ми кидали те фото, немає бажання ні бачити, ні чути його зараз.

- Слава Богу, ні!

- Давай перейдемо у більш тихе місце

Ми танцювали дуже близько одна до одної, але музика всеодно заважає, тому звичайно погоджуюсь.

- Тільки не на терасу

- Ок

Дамська кімната це був напевно найкращий варіант, щоб поговорити в тишині, шумоізоляція тут чудова, брешу сама собі, насправді не хочу зустрітися з Микитою, бо моя реакція на нього дуже дивна.

- Лара, я почуваюся дивно

Опускаю голову над раковиною, щоб хоч якось освіжитись.

- Соф, це нормально, тобі зраджує чоловік, не кожного дня такі новини

Ларка намагається мене підтримати, ставить руку на плече, а я дивлюсь на себе в дзеркало і не до кінця розумію від чого цей блиск у моїх очах.

Повертаюся обличчям до подруги і відчуваю, як мої щоки червоніють тільки від згадки про ті мурашки на тілі. 
 

- Я буквально півгодини тому бачилась з Микитою

Бачили б тоді здивування Ларки, вона розуміла, що я посипалась.

- І? Продовжуй, бо ти зараз виглядаєш так ніби ви десь тут переспали

Інколи дивуюсь, як їй в голову приходять ці геніальні припущення.

- Бляха, Лар, у цьому нема нічого смішного?

- Тобто у цьому? Ви..

- Взагалі здуріла чи що?

Перебиваю Лару, бо хід її думок розвивається швидше ніж київське метро.

- А що тоді?

Вона в очікувані на продовження дивилась на мене, а я не знала, як пояснити те чого й сама не розумію.

- Бачила б ти його погляд, мені здався схожий на той колишній, з бажанням

- Все перестань, ти або забагато випила або ще не допила

- Лар, він коли торкнувся мого волосся, я мало не померла від мурашок

Ларка схопила мене за запʼястя і спробувала струсити.

- Ау, повернись, я звичайно за, щоб ти насолила Артемові на усіх фронтах, але пропоную випити ще шот і продовжити вечір з Ігорем, а не з Костецьким

Мої очі на чоло вилізли, невже Лара подумала, що я можу ось так просто з кимось переспати. 
 

- Ти при своєму розумі?

- Я так, це ти зараз десь на хмарах літаєш разом з Микитою, а це не дуже хороший варіант для помсти

- Та не збираюся я…

Але вона не дає мені договорити, у деякій мірі я її розумію, вона намагається мене попередити про те, що може статися, але я ще трошки можу себе контролювати.

- Давай краще повернемося за столик, тим паче у мене там нічо такі плани намалювалися

- Давай, ще трошки і я додому

- Як скажеш

По дорозі за наш з хлопцями столик я ще декілька разів оглянулась, але нікого не побачила, тому видихнула з полегшенням. 
 

- Ну що, дівчата, за цей прекрасний вечір

Прозвучав гучний тост від Ігоря, коли за столиком була цілковита тишина, напруга все-таки присутня. Лара з Дмитром, так звали її обранця, одразу підхопили свої бокали. Я теж вирішила, що в мене ще влазить одна «Маргарита».

Я навіть змогла чемно з усіма попрощатися і відмовити Ігорю, аж шкода його, увесь вечір за мною клині підбивав, а тут таке динамо. Але він навіть не поводив себе якось дико, не наполягав, не говорив дурниць, а навпаки чемно провів до виходу.

Моє таксі уже чекало на мене, тому я попрощалася з ним біля входу і чемно помахала ручкою. 

Міцніше притисла сумочку до грудей і помаленьку спускалася до машини. Хотілося бігти, але голова і тіло на даний момент жили окреме життя.

І вже біля самої машини я почула те чого боялася буквально тиждень тому, а сьогодні просто мило посміхнулася.

- Зі мною буде комфортніше і швидше

Микита стояв не далеко, тримаючи у руках сигарету, він наче хижак, який полює на свою жертву.