16

Після дози алкоголю, а потім ще й заспокійливого, знаю, що так небезпечно, але по-іншому не вийшло, мене вирубило.

Крізь сон я почула, як Лара тихенько говорить по телефону, попереджає, що її не буде, дає якісь там настанови у це я вже не вникала, швидко підхопилася і вибігла на коридор.

- Лар, можеш їхати на роботу
 

Я тихенько їй показувала, що зі мною все добре і не потрібно мене наглядати, вени різати або стрибати з вікна точно не буду.
 

На що подруга похитала головою і навіть легенько нахмурилась.

- Мені й самій не хочеться йти на роботу, так що не думай, що це все через тебе

Ларка посміхнулася і попрямувала сходами вниз, а я як та «бездомна» собачка попленталась за нею.

Кавовий апарат шипів так, ніби ось ось зірветься, а це він так подвійне американо робить.

- Я хочу сьогодні поїхати зібрати речі, а потім заїхати по Мішу

- У мене одразу два питання

- Давай, слухаю уважно

Подруга поклала чашку на стіл і обома руками сперлась по боках від неї.

- Ну, по-перше, тобі потрібно знайти няню, інакше хто буде з Мишком, точніше, хто буде його забирати зі школи принаймні

- Бляха, про це я не встигла подумати, але всеодно заїду сьогодні до свекрухи, хочу побачитись з сином

- Розкажеш їй все?

- А є сенс щось приховувати, вона мала б мене зрозуміти, сама ж схоже пройшла. А що буде, по-друге?

Ларка допивала свою каву і розглядала мене, ніби вперше бачить.

- Поїхати з тобою?

- Ой ні, не треба, думаю я сама справлюсь зі свекрухою

Цей момент мене дуже розсмішив, Ларка поводиться зі мною, як з першокласницею, дуже мило з її сторони.

- А не боїшся зустріти Артема?

- Чесно…

Я опустила свій погляд і задумалася над цим питанням, чого саме я боюся.

- Я боюся приїхати і побачити його в своєму ліжку, у постелі, яку обирала я, з іншою жінкою. Страшно, що вони просто засміють мене

Лара обійшла острівець кухонного стола і запевнила мене:

- Тут розслабся, вони не варті твоїх сліз, залишайся черствою у цьому плані

- Досить важко

***
 

До роботи мене підвезла подруга, оскільки вчора я не змогла сісти за кермо і залишила свою машину біля офісу. Дорога до мого з Артемом будинку цього разу була наче довша ніж завжди, здається я була готова розвернутися і просто забити на ті всі речі.

Але таки сил вистачило, щоб зібрати волю у кулак і підійти до дверей. Навіть тоді я ще не розуміла чого хочу: щоб Артем був тут, чи краще, щоб дім був пустий?!

Коли двері відчинилися я одразу побачила силует свого чоловіка, чи правильно казати колишнього чоловіка.

- Привіт, чекав на тебе!

Він одразу пришвидшив темп і почав наближатися до мене, мої ноги тремтіли, а руки від хвилювання спітніли, я намагалася виглядати скелею, але бачив би мене хтось з-середини.

- Будь ласка, не підходь так близько

Я висунула руки вперед, щоб хоч якось стримати Артема, мене не те що бісить, мене тошнить від його награної посмішки, від його даремних сліз, які так майстерно намагається видавити.

- Софіє, я розумію, що ти про мене думаєш, але ти нічого не знаєш

- Дякую, не дуже хочеться знати більш детальну інформацію стосовно ваших стосунків
 

Де в мені береться сила отак пафосно і черство говорити я й сама не знаю, але досить спокійно розвертаюсь і прямую до гардеробу. 

Мені не потрібно повертати голову, щоб зрозуміти, Артем іде за мною, а в мені починає розпалюватися бажання роздерти його на частини. Чому? А тому що зрадив то будь чоловіком і признай всю ситуацію, не намагайся намалювати собі крила та німб над головою.

- Софіє, люба, давай разом знайдемо прекрасне рішення і забудемо про це, як дурний сон.

Я різко розвернулася і посміхнулася на всі тридцять два зуба:

- А знаєш, давай! Я готова забути про це все…

- От бачиш, я знав, що ти мене зрозумієш

- Але тільки після розлучення

- Твою ж мать, ти мене чуєш? Я не хочу розлучатися

Не хотілося його слухати, тому я чемно дістала валізу, зібрала основні речі, документи, а решту потрібно буде зібрати у коробки, бо одягу у мене виявилося чимало. 

- Софіє, я не даю згоди на розлучення, чуєш?

Я з саркастичною усмішкою і здивованим поглядом глянула на Артема, не встигаю себе контролювати, слова самостійно вириваються.

- А що зручно було? Для бізнесу зразковий сімʼянин,  а в позаробочий час ще той казанова

Мені вдалося зупинити ті безрезультатні балачки, здається мене тошнить і від голосу Артема, розумію це просто на нервовій основі, але факт залишається фактом.

Тільки коли беру до рук ще одну валізу і починаю туди скидувати речі Мишка, Артем змінюється по клацанню пальців, його погляд, його слова - я не знайома з таким чоловіком, такий він чужий.

- Здається я попереджав тебе, що сина не віддам

- Здається я тебе й не питала, суд завжди на стороні матері
 

Цими словами дуже розсмішила Артема, я чомусь навіть не подумала про це раніше, тепер у мене ще більший страх, що я дійсно можу втратити сина.
 

- Ти часом не забула хто я? А я нагадаю, я юрист, тому в тебе два варіанти: або ти йдеш з цього дому сама і я даю тобі бажане розлучення, або ми дуже щаслива сімʼя

Я підійшла настільки близько, що відчувала кожен подих на свої шкірі, стримувати сльози було дедалі важче.
 

- Ти не можеш так вчинити!

- Можу ще й як можу! Виявляється ти мене погано знаєш, кохана!

У його голосі було стільки впевненості і насміху, що я ледве стримувала себе на ногах, щоб не впасти.

- Даю тобі цей тиждень, щоб ти гарненько подумала!

На цих словах він просто розвернувся і почав йти в сторону дверей, а вже з коридору вирішив додати декілька слів: