14.2

Наш настрій можна порівняти до і після. Моя напруга мені цілком зрозуміла, а от те, що відбувається з Артемом не зовсім схоже на ревність. 

Здається усі плани, які ми будували вночі, зникли зі швидкістю Микитового автомобіля.

- Щось трапилось?

Артем виглядає не те щоб злий, а переляканий, в деякій мірі його навіть страшно зараз про щось розпитувати.

- Трапилось?

Широко розплющив очі чоловік, його голос здійнявся на крик, ніби я в чомусь винна. А може Микита сказав, що підвозив мене.

- Та я в повній дупі! І це я ще применшив. Ти знаєш де і ким працює цей друг-року?

Артем намотував круги по вітальні, жестикулював так, що вітру такого на вулиці немає, як у нас в будинку.

- Ну чисто теоретично, мав би працювати юристом

Намагаюся поводитися спокійно, щоб хоч якось розрядити таку атмосферу.

- В точку! І цей юрист має всі шанси, щоб знищити мене

- Тобто, він планує на твоє місце, але для чого йому це!?

Я й справді не одразу розумію, куди хилить Артем. Микита ж сам говорив, що працює сам на себе.
 

- Господи, Софіє, та не тупи ж ти так! Здалось йому те місце з копійками!

- Тоді про що ти?

Чоловік сідає на диван, закриваючи долонями очі, а лікті ставить на коліна. 

- Костецький знає про товар, який регулярно перетинає кордон!

Я ніколи не цікавилася, що саме не перевозять у тих клятих фурах, а зараз страшно почути, що там, не знаю, що краще.

- А що там? І навіщо йому це робити?

- Правильний він у нас! Живе, як закон каже
 

Ніколи не задумувалася, що може щось піти не так, тим паче Артем завжди запевняв, що тут такі люди звʼязані, що ніхто навіть не гляне, не те щоб прикрити.
 

- Я тебе запитала, що там?
 

Мій голос тремтить чи то від страху, чи то від злості. Вперше я хочу знати щось про цей нелегальний бізнес.

- Там таблетки, більше тобі знати не потрібно, вважай, що там «Аскорбінки»

На цьому моменті Артем просто встав і пішов, щоб уникнути допиту з моєї сторони.

А я так і стояла серед кімнати, «таблетки» це слово таке неоднозначне.

Я зібрала посуд, поклала його до посудомийки, а в голові вже промалювала план дій, знаю, що зариваю себе по самі вуха, але що вдієш.

Я піднялася до спальні, щоб побути у цілковитій тиші. А далі не можу сказати, що мої дії були обдумані, але руки не керувалися мозком і це точно!

У мене не виникло складності, щоб знайти Микиту у соцмережах, достатньо знати, як англійською написати імʼя та прізвище, а там і не багато варіантів.  Коли натиснула відкрити профіль чомусь серце прискорилося, я не знаю чому, але не хотіла бачити його з якоюсь кралею чи щось схоже.

Профіль Костецького досить бідний, три власні фото, а інші це фото пейзажу або архітектури. 

- Софія: «Можна з тобою поговорити відверто»

Відповідь не прийшлось довго чекати, Микита майже одразу відписав.

- Микита: «Це ти встигла засумувати без мене чи коханий пожалівся?»

- Софія: «Що відбувається? Для чого ти це все робиш?»

- Микита: «А що відбувається? Я ще нічого не робив»

Отакий тип переписки мене не те щоб бісить, він мене з себе виводить.

- Софія: «Микито,  ти прекрасно розумієш про що я»

- Микита: «Маєш плани на завтра? Можемо зустрітися і поговорити»
 

Я довго дивилась на це повідомлення і не знала, що відписати. Дуже хочеться розібратися у цій ситуації, але йти добровільно на зустріч ніяк не можу погодитись. І тільки, коли знову приходить повідомлення:

- Микита: «Я приставати не буду! Обіцяю»
 

Це знову якісь камінь у мій город, хочеться просто врізати йому, але я все ж пишу:

- Софія: «Завтра після обіду, зранку маю справи, напиши годину і місце»

- Микита: «Тоді біля шостої, у тому ж клубі, що на вихідних»

- Софія: «Окей»

Моя відповідь була коротка, можливо я навіть передумаю до цього часу, але на даний час я готова.
 

- Микита: «Чекаю з нетерпінням»

Я ще достатньо довго сиділа дивлячись на профіль людини, яка колись була для мене усім, а зараз він хоче просто знищити мою сімʼю, усе що для мене стало важливим за ці роки!

У реальність мене повернув тільки звук мотора, Артем вилетів з подвірʼя, що було чути свист шин.
 

Мені на секунду здалося, що час зупинився і моє життя просто робить шалені кульбіти. Сльози текли і я не могла їх зупинити. Я не боюся втратити дохід з цього бізнесу, я не боюся чогось такого матеріального, але одна тільки думка, що Артема не омине покарання змушує панікувати. 

Голосна мелодія змушує мене підняти голову з подушки. Мені здається, що у нас з Ларою якийсь потойбічний звʼязок, вона завжди відчуває, що мені погано.

- Алло, Алло, Софа, ти тут?

Я чула її голос, але говорити щось просто не могла.

- Ти можеш приїхати до мене, Лар, мене просто розриває

- Зараз буду, що сталося скажи?

- Хочу поговорити

- Чекай

Ларка знає про звʼязок Артема з нелегальним бізнесом, вона ніколи не задавала лишніх запитань, не треба було пояснювати, що, як і для чого!

Ніколи не помічала за собою, що я настільки слабка людина, навпаки була впевнена, що оце розставання з Микитою мене загартувало. Напевно це ефект несподіванки! Несподівана: хвороба, зустріч, проблеми, це все просто вибиває мене з колії.

***

- Мені навіть страшно запитувати, що сталося

Лара відкорковувала пляшку вина, вирішивши, що це мені допоможе, а вона повернеться на таксі.
 

- Знаєш хто сьогодні в гості заходив?

Я подаю бокали і показую на букет, який красується у вазі.

Подруга перестає робити свої маніпуляції з пляшкою і мовчки чекає продовження.