14.

Ніч пройшла просто чудово, мало говорили, багато цілувалися, можна сказати, що відірвалися за півроку.

Ми заснули десь під ранок, так важко підняти голову з подужки, але ще потрібно швиденько закинути рюкзак до бабусі, бо день сьогодні планується бути мега насиченим.

- Може ще трошки полежимо? Ти витягла з мене усі сили
 

Артем мило пробурмотів  навіть не, розплющуючи очі.

Я піднялася на коліна біля нього і легенько поцілувала зі словами:

- Це я тільки почала

Швиденько підхопилася з ліжка, потрібно сходити у душ, бо ми так і заснули липкі і спітнівші. Якщо чесно, мені капець як був потрібен такий вихідний. Я почуваю себе цілком нормальною, здоровою жінкою, не хочеться думати про якісь проблеми.
 

Годинник пробив дванадцяту годину, а я тільки готувала сніданок у легенькій шовковій сукні під яку вирішила не одягати бюстгальтер. 

Речі для сина я склала, вони чекають, коли їх забере таксі, бо ми подумали, що так буде швидше.

Я тільки нагнулася, щоб дістати тарілки, як почула дзвінок у двері. До нас рідко заходять незаплановані гості, точніше ніколи, інколи Ніка може забігти по щось термінове, тому я й одразу попрямувала відчиняти.
 

Бачили б ви мене, коли я відчинила двері, а там стоїть Микита з пляшкою дорогого віскі, милим букетом моїх улюблених еустом та пакуночком для Міші. Сказати, що я шокована - це нічого не сказати.
 

- Привіт, чудово виглядаєш!
 

З стриманою посмішкою привітався Микита, але його погляд був менш стриманий, він ковзав від мого обличчя до ледь прикритих грудей.

Моє обличчя палало, а ноги зробилися ватними, я ледве трималась на них.

- Привіт, дякую! Ти дуже неочікувано!

Не приховувала свого здивування, хоча спробувала натягнути посмішку.

- Я ж казав, що хочу зустрітися з другом, ой з друзями, а коли кращий варіант, як не неділя

- Звичайно, проходь
 

Я досить привітно запросила гостя до вітальні.

- Доречі, це тобі!
 

Мене наче током вдарило, коли Микита простягнув мені букет.

- Дякую, мої улюблені

- Памʼятаю

Я глянула на Микиту, а він у цей момент опустив свій погляд.

- Проходь, сідай на диван, я побіжу покличу Артема

Бігла таким темпом наче це марафон, а коли почула, що чоловік наспівуває у ванні, то аж легше стало, бо як подумаю, що нам би прийшлось двом сидіти і чекати доки він проснеться, сходить у душ та одягнеться то аж не по собі стає.

Я не стукала, а просто увірвалася в ту ванну кімнату.
 

- У нас гості
 

Судячи з твого вигляду, це або бандити, або поліція

- Зовсім не смішно

- Ну то хто?

- Там внизу на дивані, на тебе чекає Микита

- Хто? Який?

- Костецький

Достатньо мені сказати це прізвище то і в Артема не кращий вигляд стає. Я ніколи не питала чому вони перестали спілкуватися, не дуже хотілося порпатися у цій темі.

- Нічого собі! Іду

Ми спустилися у вітальню і я одразу рванула до холодильника, а ті двоє так мило обіймалися, аж дивно, що за стільки років жодного дзвінка, жодної зустрічі, а тут така радість.

Швиденько приготувала закуски, виклала легенький салат, та прихопила фрукти. Усе гарненько розклала на столі у їдальні та покликала хлопців до столу. Потрібно розслабитися, а то він мене віє напругою.

- То що, як твоє життя, бачу холосте?

Артем підняв келих з віскі та очікував якоїсь довгої, цікавої історії.

Але раптовий дзвінок телефону змусив його почекати.

- Вибач, я змушений відповісти, це по роботі!

- Так звичайно, розумію
 

Чоловік взяв телефон і вийшов аж на подвірʼя, так ніби не хотів, щоб ми щось почули.

- Ти не сказала Артему, що я повернувся? Чому?

- А мала?

- Не знаю, просто я ледь не проговорився, що підвозив тебе

- Ми якось не обговорювали тебе, тому я вирішила, що це не важливо

- Ну так

Артем затримувався, а тиша і напруга між нами зростала, але я зібралась і вирішила поцікавитися:

- Для чого ти повернувся?

- Тобто? Тут мій дім

- Для чого ти повернувся у наше життя?

Розумію, що це досить дивне питання, але я не розумію, для чого підвозити, а тепер заявлятися у гості, як старий добрий друг.
 

Микита зробив ковток і глянув мені просто в очі. Такий дивний погляд, я не можу прочитати в ньому, що відбувається.
 

- Моя найбільша помилка зникнути з твого життя, я звик виправляти помилки!

- Що ти маєш на увазі?

І тільки він розкриває рота, як на горизонті появляється Артем. Я і раділа цьому, і дуже обурювалася, бо так і не почула конкретної відповіді.

- Так давай розказуй як життя?

- У мене все скучно, робота, дім

- Стоп, стоп, це я тут одружений і у мене робота, дім

- Ага, точно

Що це тілько но було, після такої фрази Микита дивно посміхнувся і глянув на мене, таке враження, що він знає більше.

- Ти на довго?

Одразу видав Артем, а це питання і мене цікавить не менше.
 

- Точно не знаю, але надіюся, що назавжди

Якого біса, то він вирішив до смерті мені перед очима маячити. У цей момент я навіть подумала про свою можливу хворобу і що мені не так довго доведеться мучитись. Інакше мені ще в дурдом квиток куплять
 

- Серйозні плани, а як же робота?

- Та я вже давно працюю на себе, у мене своя контора, тому мені пофіг де

Вони ще довго говорили про роботу, про плани, а я здається жодного слова з себе не видала. Слава Богу згадала, що сумку сину так і не передала, от тобі й причина, щоб хоч декілька хвилин відпочити.

Викликала таксі, винесла сумку та чомусь не поспішала повертатися, коли побачила, двері відчинилися і Артем так само мило прощався з гостем. Ми таки пересіклися ще і я теж хотіла вдати спокій та милість.