11.

Коли ми з Настею повернулися із вбиральні то Лара уже була за столиком з іншими і мені здалося, що вона навіть не кліпала, а спостерігала за моїм станом.

- Усе норм, можеш видихати

Я підняла кутики губ, надіючись таким чином заспокоїти Лару.

- Це я маю видихнути? Жіночко, ти б себе зі сторони бачила. Це ще добре, що я побачила і кинулась тебе рятувати.

- Що аж так було помітно?

- Жартуєш? Ти була біліша за моє плаття!

Подруга досить емоційно розмалювала мені всю картину у її очах.

- Агов! Ви на роботі кожного дня бачитеся, побудьте трішки з нами тут!

Насуплено глянула на нас Аня. Вона рідко проводить з нами час, бо працює лікарем. То нічні зміни то важкі пацієнти, але її можна зрозуміти, це страшенно виснажує.

Ларка підтримувала розмову, а я була готова порушити обіцянку і рванути додому, але там мені краще не буде. Артем так і не дзвонив, після вчорашнього я більше його не бачила.

 Я час від часу поглядала за столик чоловічої компанії, їхня тусовка була у повному розгарі, ніхто не збирався іти геть.

Секунда і я помічаю, як Микита підіймає бокал з напевно міцним віски і мило посміхається до мене.

Бляха він побачив, що я зупинила свій погляд саме на ньому.

- Ми йдемо ще трохи потанцюємо, ти з нами?

Нахилилася до мене з таким питанням Лара. 

- Ні, дякую, утримаюся від такої пропозиції

- Ок, але подумай добре

Дівчата були уже добряче на підпитку, розслабилися так би мовити, а мене з того стресу уже й розбавлене колою віскі не бере.

Кажуть біда не приходить одна, так і є. Коли я вирішила трішки відволікти себе в соцмережах, тут як тут намалювався якийсь дивний і дуже пʼяний чоловік. Він підсів так близько, що я відчувала його дихання та на своїй шкірі.

- Чому не танцюєш, маленька? Сумно то я можу тебе повеселити

- Дякую, але я не потребую ваших послуг!

- Ти ще не знаєш від чого відмовляєшся

З широкою посмішкою скалився незнайомець, намагаючись пройтись своєю долонею від коліна вище.

- Дівчина ж сказала, що не потребує ваших послуг

Я коли почула цей голос вже не розуміла, що може бути гірше. 

Звичайно мені потрібна допомога, дивлюсь у сторону танцювального майданчика, а там явно не до мене.

- Думаєш їй твої послуги потрібні?
 

Обурено віджартувався чоловік.

Я піднялася з дивану, щоб мати дистанцію з обома чоловіками.

- Не думаю, я впевнений

Микита різко і впевнено підійшов до мене впритул. Моє дихання стало важке, але цей момент розірвав набридливий голос незнайомця.

- Самовпевнений, супер, але тут повинна обирати дівчина

Він ледве підводиться і рухається у моєму напрямку, а я слова мовити не можу, я настільки розгублена, що сама себе не впізнаю.

- Сьогодні моя, вона вже обрала, тож вибач, чувак

Що бляха робиться, чия? У мене є чоловік, але я продовжую мовчати, Боже де моя впевненість!?

Тиша і тут я відчуваю, як Микита одним махом розвертає і притягує мене впритул до свого тіла. Він обома руками стиснув мою талію так, що вона просто плавилася під гарячими пальцями. Я не знаю скільки часу ми отак простояли, дивлячись один одному прямо в очі, але коли я відштовхнула Микиту то цього пʼянички уже не було.

- Що це тільки що було?

Такою розгубленою я себе давно не почувала. 
 

- Рятув твою дупу, хіба ти не помітила?

Микита підняв запитально брови і навіть трішки посміхнувся.
 

- Дякую, але я б і сама впоралась

- Ага, я бачив, ти була така багатослівна

- Досить, мені потрібно подихати

Я не чекала ще якоїсь репліки від Микити, тому, схопивши свою сумочку, попрямувала у своє улюблене місце за сьогоднішній вечір, до вбиральні.

«Моя» - це слово мене вибило з колії. Я розумію, що він так сказав навмисно, щоб здихатися того чоловіка, але він не подумав, що у мене викличе це слово, після всього, що було між нами.

Коли мені було шістнадцять, а Микитові девʼятнадцять то ми почали серйозно зустрічатися. І наші стосунки були як у найкращих романтичних книгах, ми проводили увесь вільний час разом, могли говорити годинами, дивитися фільми та цілуватися, але він ніколи не змушував мене до чогось більшого. Микита стверджував, «ти всеодно моя, а все інше не важливо», чекав, коли я буду готова перейти на інший рівень. 

З дитинства разом, дружба, симпатія, кохання і все пішло під три чорти, бо одного вечора він відправив мені смс зі словами «я уже про все знаю і не роблю тебе винною, сам дурак», і після цього пустота. Микита не підіймав слухавки, не виходив з будинку, коли я писала, що чекаю на нього біля дверей, а через два дні я дізналася, що він забрав документи з університету і полетів до батьків.

Він мене знищив, розтоптав і викинув. Лара збирала мене докупи довго, напевно рік я сиділа дома за підручниками та фільмами, не підтримуючи компанії взагалі, а там появився Артем і якось так закрутилося.

Не скажу, що вийшла заміж по палкому коханню, але симпатія з моєї сторони була присутня. Просто я була впевнена, що чоловіки не здатні кохати. Тому я погодилась вийти заміж за Артема досить швидко, це якщо чесно шокувало всіх. 

Але зараз у нас сімʼя, син і мені не потрібно повертатися у минуле навіть думками. Та шкіра на талії досі палає вогнем від дотиків Микити.

- Я тебе ледве знайшла

Не заходить, а залітає до вбиральні Лара.

- Ходімо за столик, ми ще кальян замовили

Ларка аж світиться, але я її розумію, у неї сьогодні свято, а у мене бляха американські гірки.

- Ларчику, ти не образишся, якщо я таки піду додому, а завтра з Мишком заїду до тебе на тортик?

Я мило покліпувала віями, щоб хоч якось вмовити на такий варіан подругу.