Запахи життя
Прогулянка душі
Вийшовши з дому, щоб вдихнути аромат свіжості — запах мокрого асфальту після дощу, вона поглянула навколо і зрозуміла, що цілковито сама цим прекрасним вечором. І ні, це її не лякало — вона знала свою ціну. Ні, знала, що безцінна. Її ніколи не лякала самотність.
Ідучи по тротуару і дивлячись на людей, які ховалися від дощу в невеличких кафе цього району, вона думала про те, як вони глупі. Вони витрачають життя на переживання, дрібні проблеми, які насправді не варті уваги, втрачають найцінніше, що у них є, — час.
Вона йшла, думаючи про те, як пройдуть її вихідні і що потрібно розглядати на роботі. Блукаючи в цих думках, вона зовсім не помітила, як прийшла до моря. Море — це любов, свобода, життя. Вона любила приходити на це місце. Восени тут не було так багато людей, тому можна було спокійно сидіти на каменях і слухати шум хвиль, летячи в своїх думках.
Думки були про цілі, яких Емілі прагнула, і вона знала, що здатна все досягти, ведучи образ життя, який був розписаний їй до кожної хвилини: ранковий біг, йога, танці, кіно, зустріч з подругами, написання роману, який вона почала ще літом, але не могла завершити через завал на роботі. А ввечері був особливий ритуал — візит до місця сили, до моря. Воно допомагало їй зцілюватися, набирати енергію на новий день.
#2739 в Сучасна проза
#2842 в Різне
Відредаговано: 21.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
