Розділ 95

Розділ 95. Післясмак слави

Світ не встиг забути ефір.
І вже наступного ранку кожен новинний портал, кожен блог, кожна стрічка соцмереж вибухнула вирізками з прямого ефіру, мемами, цитатами, нарізками відео.

“Макс обіймає Настю — наживо!”
“Кохання перемогло фальш!”
“Оля в шоці: як блогер публічно поставив крапку!”

Здавалося б — перемога.
Але для Насті це не було святом.

Телефон розривався.
Журналісти дзвонили, фанати писали, сторінку в соцмережах атакували тисячі коментарів — від щирих слів підтримки до жорстоких образ.

“Ти молодець, тримайся ❤️”
“Заради слави і не таке зробила б.”
“Через таких, як ти, світ у фальші.”

Вона сиділа на підлозі, згорнувшись у плед, і не знала, куди подітися від цього потоку.
— Я ж просто хотіла тиші, — шепотіла. — Хотіла бути собою.

Макс увійшов до кімнати, блідий, змучений, але з рішучим поглядом.
— Я вимкнув коментарі, заблокував кілька каналів. Ти не мусиш усе це бачити.
— Але всі вже бачили, — тихо відповіла вона. — І забути не дадуть.

Увечері на екрані знову з’явилася Оля 
Не в ефірі — в особистому прямому зверненні.

— Друзі, — почала вона з підробленою ніжністю, — я не хочу сваритися. Але де правда — там завжди є друга сторона.

Вона показала кадри: ніби Настя після ефіру виходить зі студії з якимось чоловіком.
— Я не натякаю, — говорила Оля, — просто питання: чи така вже щира дівчина, як усі думають?

Коментарі знову вибухнули.

“Боже, вона ще й зраджує!”
“Максе, відкрий очі!”

Настя стояла перед екраном, не вірячи.
— Це монтаж, — сказала вона. — Вона знову…
— Я знаю, — перебив Макс. — Але цього разу я не дозволю їй гратися.

Проте наступного дня він зник.
Без дзвінка, без повідомлення.

Він поїхав домовлятися з телеканалом — щоб зняти всі фейки, стерти відео, очистити інформаційний простір. Але світ слави не мав кнопки “стерти”.
Коли він повернувся, Настя сиділа біля річки, дивилася на відображення місяця у воді.

— Вона переможе, — сказала вона гірко. — Бо в неї армія камер, а в мене — тільки я.
— У тебе є я, — відповів Макс. — І я більше не дозволю, щоб нас ламали.

Він обійняв її, стиснувши до грудей.
Та навіть у його обіймах вона не могла позбутися відчуття, що хтось спостерігає.

Далеко в темряві, на пагорбі біля міста, світилося вікно.
Оля стояла біля монітора, переглядаючи кадри з прихованих камер.
— Ви не розумієте, — сказала вона своєму асистенту. — Це не ревнощі. Це принцип. Він належить мені не як чоловік, а як історія.
Вона усміхнулася холодно. — І я не дозволю, щоб фінал був не за моїм сценарієм.

Настя у ту ніч довго не могла заснути.
Коли заплющувала очі, бачила блиск спалахів, коментарі, тіні.
І в кожному шепоті чула Олін голос:
"Ти не витримаєш цього світу, дівчинко з яблуками."

Але Настя вже вирішила.
Вона не буде ховатися. Вона не стане жертвою чужого шоу.

І якщо треба — вона створить своє.
Таке, де правда — не постановка, а вибір.