Розділ 94

Розділ 94. Пастка зі світлом камер

Настя не сказала Максові нічого.
Лише ранок був тихішим, ніж зазвичай. Вона усміхалася, коли він виходив, кивнула йому на прощання, — але в очах було рішення, яке він ще не прочитав.

Коли двері зачинилися, вона взяла ноутбук, відкрила ті злощасні відео й почала шукати.
Кожна пауза, кожен рух Макса і Олі здавалися надто “ідеальними”, надто відредагованими. І коли Настя натрапила на розмитий фон — побачила те, що змінило все:
дату.
На одній із сцен у відображенні екрана камери виднівся часовий штамп, який не відповідав реальному року.

— Монтаж, — прошепотіла вона. — Вона справді все підробила.

Через кілька годин Настя набрала номер, який знайшла на журналістському форумі: технік, колишній співробітник Діани.
— Я не хочу нічого великого, — сказала вона, — просто довести правду.
Чоловік помовчав і відповів:
— Обережно з нею. Вона не терпить, коли її викривають. Але… я можу дати тобі адресу того, хто монтував відео.

Він надіслав локацію.
І Настя, навіть не повідомивши Макса, вирушила туди.

Адреса виявилась не офісом, а маленькою студією на околиці міста. Біля дверей стояла чорна машина.
Настя зупинилась, глибоко вдихнула, і саме тоді двері відчинилися.

— Настю? — голос пролунав знайомо.
Перед нею стояла Оля.
У руці — кавова чашка, на губах — ідеальна усмішка.
— Я знала, що ти прийдеш. У тобі є щось... цікаве. Не така вже й наївна, як здаєшся.

— Ти спеціально це все зробила, — сказала Настя, намагаючись тримати голос рівним. — Відео, брехню, статті.
— Зробила? — Діана розсміялася тихо, але очі блиснули холодом. — Ні, я просто натиснула “записати”. Ти ж не проти невеличкої розмови перед камерами?

Вона кивнула у бік. І Настя лише тоді помітила: за вікном, у відображенні скла — об’єктиви.
Телевізійна група. Прямий ефір.

— Ти що, збожеволіла?! — вигукнула Настя.
— Це шоу, люба. Ти ж тепер у кадрі. Головна героїня історії про дівчину, яка вкрала чоловіка іншої.

Макс тим часом отримав повідомлення.
Воно прийшло з акаунта фаната:

“Твою Настю зараз знімають. Дивись ефір.”

Коли він увімкнув трансляцію — у кадрі була Настя, розгублена, але пряма, наче стріла.
Оля сиділа поруч, із милим виразом на обличчі.

— Я не прийшла, щоб сваритися, — сказала вона в мікрофон. — Просто хочу почути, що в цьому всьому правда.

Настя вдихнула повітря, її пальці тремтіли.
— Правда в тому, що ти брешеш. І що тобі болить не через нього, а через те, що тебе більше не люблять.

Зала притихла.
Навіть оператори завмерли.

Оля зиркнула, усмішка зникла.
— Обережно, — прошипіла вона. — У мене є більше матеріалу.
— У мене — теж, — відповіла Настя. — І його побачать усі.

В ту ж мить двері студії відчинились.
Макс, розлючений і зламаний від хвилювання, увірвався просто в прямий ефір.
— Досить! — його голос відбився луною. — Це все закінчується тут.

Він підійшов до Насті, обійняв її просто перед камерами.
— Вона — моя правда, — сказав він, дивлячись у лінзу. — А ти, Олю, — просто історія, яку я пережив. І не хочу згадувати.

Настя відчула, як її пальці стискаються в його долонях. Її серце билося так голосно, що, здавалось, його чують усі.
Коли ефір вимкнули, журналісти метушилися, а Оля мовчала — вперше без сценарію.
Її обличчя застигло в суміші гніву й поразки.

А Макс просто шепнув Насті на вухо:
— Ти врятувала не тільки себе. Ти врятувала нас.

Та глибоко всередині Настя знала — це ще не кінець.
Бо перемога, здобута перед камерами, рідко буває справжньою.
А їхня історія щойно вступила в нову фазу — там, де кохання мусить витримати післясмак слави, скандалів і зламаних ілюзій.