Розділ 86

День тягнувся повільно, мов розтоплений мед, але солодкості в ньому не було.
Настя сиділа біля вікна, загорнувшись у вовняну хустку, і дивилася, як вітер гойдає гілки яблунь. Усе здавалося таким знайомим і водночас чужим.
Навіть дім — ніби більше не її схованка, а тісна комірчина для болю.

— Він не поїхав, — обережно сказала мама, заходячи в кімнату.
— Я бачила, — відповіла Настя, не повертаючись. — Стоїть біля старого сараю, ніби чекає.
— І, мабуть, чекатиме, — зітхнула жінка, ставлячи чайник на стіл. — Не всі чоловіки тікають, коли важко.
— Мамо… — Настя обірвала фразу, бо голос зрадницьки затремтів. — Я не знаю, що з ним робити.

Мати присіла поруч. Її долоня — тепла, звична, трохи шорстка.
— Скажи мені чесно, доню. Ти боїшся його — чи себе поруч із ним?

Настя замовкла. Вона намагалася відповісти, але в горлі стояв клубок.
— Я боюся, — нарешті прошепотіла. — Бо з ним усе не так. Він живе у світі, де кожна емоція — на показ. Де любов — це контент, де щастя має хештег.
— А він тебе любить по-справжньому?
— Я… не знаю. Може, так. Але я боюся, що одного дня він просто натисне «вимкнути ефір». І все зникне. Ми зникнемо.

Мати довго мовчала, вдивляючись у доньку. Потім промовила тихо, але твердо:
— Знаєш, у кожного свій ефір. У тебе — серце, у нього — камера. Якщо навчитеся дивитися в один бік, не загубитеся.

Настя усміхнулася крізь сльози.
— А якщо ні?
— Тоді ти матимеш спогади. Але не втечеш від правди, доню. Вона завжди знайде.

Макс тим часом сидів біля сараю. Телефон лежав у кишені — вимкнений. Без камер, без підписників, без «лайків».
Вперше за довгі роки — просто він.
Холод пробирав до кісток, але він не рушав.

Селяни вже перестали на нього дивитись, лише час від часу проходили повз і кидали співчутливі погляди.

— Прийде, — сказав старий сусід, подаючи термос із чаєм. — Як не сьогодні, то завтра. Такі дівчата не тікають назавжди.

Макс кивнув. Не відповів.
Він просто дивився на дім, де світло у вікнах горіло м’яко, мов надія.

Він не знав, скільки ще зможе чекати.
Але знав — цього разу він не піде першим.