Розділ 8

Телефон тремтів без упину. Екран блимав, немов серце, що билося надто швидко.
Настя повільно підвелася, ще напівсонна, і натиснула на іконку сповіщень.
На прев’ю — її обличчя.
Те саме, яке вона вчора бачила в дзеркалі перед сном, тільки тепер — у чужих руках.
“Нічна зустріч із Максом поза камерами! Справжня пара чи постановка?”

— Що?.. — прошепотіла вона, ніби сподіваючись, що слова розчиняться у тиші.
Але відео вже набирало мільйони переглядів.
Коментарі сипалися, як град:
«Оце хімія! Нарешті Макс не з актрисою!»
«Ця сільська дівчина просто ловить хвилю хайпу.»
«Та ні, в очах у неї не фальш — може, це вперше він справжній?»

Настя відчула, як усе всередині стискається. Її горло пересохло. Вона не хотіла слави — хотіла просто дихати спокійно.
А тепер її тиша стала контентом.

У двері влетіла Поліна — продюсерка шоу, вся в енергії, з телефоном у руці.
— Настю! Привітай себе! Ти головна новина дня!
— Я не просила цього, — тихо сказала Настя, притискаючи ковдру до грудей.
— Ти не розумієш, це золото! Щирість, емоції, скандал! Ми навіть не планували — а вийшло вірусно!

Поліна говорила швидко, наче світ для неї складався лише з переглядів і графіків охоплення.
Настя стояла німа, відчуваючи, як усередині щось тріскає.

За кілька хвилин з’явився Макс.
Без усмішки, з телефоном у руці, обличчя напружене.
— Хто це виклав? — його голос був глухим, але в ньому бриніло щось небезпечне. — Хто мав доступ до камер уночі?
Поліна лише знизала плечима, її усмішка — тонка, крижанна:
— Це інтернет, Максе. Щось завжди “просочується”.

Він різко відвернувся, погляд упав на Настю.
Вона стояла бліда, майже прозора.
— Настю… — він ступив крок уперед. — Пробач. Я не хотів, щоб усе було ось так.

— Ти ж блогер, — усміхнулася вона крізь біль. — Для тебе це звично.
— А для тебе?
— А я… не вмію жити під мікроскопом.

Макс потягнувся до неї, але Настя відступила.
— Просто дай мені день, — сказала вона. — День, щоб зрозуміти, чи це ще я… чи лише чиясь історія.

Ввечері телевізори й телефони кипіли:
ток-шоу, блогери, експерти — усі обговорювали “нову пару року”.
Хтось називав це любов’ю, хтось — постановкою, хтось — зрадою.
Софійка писала десятки повідомлень:

“Ти в трендах! Мамо, тато дивляться, всі говорять про тебе!”
Тато ж написав коротко:
“Пам’ятай, що камера не знає, що таке серце.”

Ці слова вдарили сильніше, ніж будь-який коментар.

Настя сиділа біля вікна. За шибкою падав дощ, змішуючи своє ритмічне “тук-тук” з її думками.
Усе, що вчора було справжнім — усмішка, дотик, слово, — сьогодні стало продуктом.
Її серце наче вивернули навиворіт перед світом.

Пізно вночі у двері постукали.
— Можна? — тихо.
Вона впізнала голос одразу.
Макс стояв у джинсах і чорній толстовці, втомлений, але з тими ж очима — щирими.
— Я не можу залишити це так, — сказав він. — Не хочу, щоб тебе використовували.

— Це ж твій світ, — відповіла Настя, підвівши погляд. — Шоу, підписники, контракти…
— А може, я вже хочу іншого світу? — його голос зламався.

Він витяг аркуш паперу і простягнув їй.
— Що це?
— Мій контракт. Я можу піти. Просто зараз.

Вона дивилась на нього довго, майже без повітря.
— Ти б справді це зробив через мене?
— Я зроблю це, якщо побачу, що тебе знищує те, що створив я.

Настя стискала аркуш, немов він був живий.
— Не роби дурниць, — прошепотіла. — Я сильна. І не хочу бути твоїм слабким місцем.
Він сумно всміхнувся.
— Запізно, — сказав він тихо. — Ти вже ним стала.

Наступного ранку команда шоу дізналася:
Макс особисто наказав видалити відео з офіційних платформ.
Скандал тільки розгорівся — тепер усі сперечалися, чому він це зробив.
Хтось бачив у цьому романтичний жест, хтось — піар-хід.
А Макс просто сидів у порожній студії, дивлячись у вимкнену камеру.

А Настя стояла біля дзеркала.
Довго дивилась на себе — не на “нову зірку”, не на “фаворитку глядачів”,
а на дівчину, яка ще вчора вірила, що тиша — це безпека.

Вона доторкнулася до свого відображення і прошепотіла:

“Не втрачай себе. Не втрачай серце.”

І десь глибоко знала —
те, що між ними, вже не гра.
Це правда, яка болить,
але справжність завжди починається саме з болю.