Роман на початку кінця світу

Дзвінок будильника. Пронизуючий звук з телефону змусив Сашу потягнути руку на тумбочку аби його вимкнути. Втомлений, він накинув на себе куртку і поплентався у ванну. Дивлячись на своє відзеркалення миючи зуби, він про себе подумав, - ''мені точно вартує перенести свого репетитора з ранку неділі як мінімум на вечір''. Одягнувшись, він спустився аби поснідати. Мама на кухні готувала його улюблені панкейки зі згущеним молоком, наспівуючи собі щось під ніс, а у вітальні був увімкнений телевізор з телеканалом новин. 

Мама: я вже подумала що ти проспав

Саша: та трохи задовго збирався

Мама: ну нічого, сідай снідати

Мама поставила перед ним тарілку повну панкейків і сказала що відійте поговорити по телефоні. Залишивсь наодинці, Саша крізь думки слухав новини з вітальні.

''Вчора об 11 вечора, у Джакарті стався спалах невідомої епідемії. Сьогодні невідома інфекція поиширилась на інші країни світу такі як Японія, США, Китай, Австралія, Франція та інші. Вчені б'ють на сполох через таке стрімке поширення по світу. ООН скликає термінову конференцію через надзвичайну ситуацію у сфері охорони  здоров'я. Інфіковані проявляють сильну агресію до оточення та буквально нападають на людей, задаючи рвані рани та укуси. Першими симпотами є шлункова інтоксикація, підвищення температури, сильний кашель та спазми в м'язах....

Мама: слухай сонце, мушу терміново їхати в лікарню, хоч і це мій вихідний, але у них надзвичайна ситуація, буду вечором.

Після цих слів мама поцілувала Сашу в лоб та пішла швидко збиратися. Через хвилин 5 мамина машина від'їхала від будинку. 

'Дзвінок'

Саші дзвонила його репетиторка з математики і повідомила що заняття сьогодні не буде, вона має летіти до родичів у Іспанію. Тоді він ще не придав цьому особливого значення. Натомість він вирішив набарти своїй найкращій подрузі і піти погуляти.

Саша: привіт, ти не хотіла б піти погуляти трохи?

Настя: привіт, давай, не хочу бути вдома одна

Саша: тоді зустрічаємось біля амфітеатру на набережній Лесі Українки?

Настя: так, давай

Саша пішов відкласти портфель, одягнувся і сів на автобус. Потім спустився на станцію метро та через 10 хвилин уже був у районі Сентрал Луп. Від станції ''Діловий центр'', приблизно 10 хвилин пішки до амфітеатру на набережній. Він йшов крізь натовп людей. Збоку гуділи автомобілі в заторі, а в його лице вже по троху врізався свіжий і прохолодний вітерець з затоки. Зустрівшись з подругою, вони почали йти вздовж набережної, зайшли в один з популярних закладів міста ''Riverside'' , розмовляли про хлопців, жартували та голосно сміялись. 

Настя: я думаю, що ти подобаєшся Дену

Саша: перестань, цей тестостероновий бугай точно не зверне на мене уваги. Він просто має інший світогляд, тому і не задирається до мене через орієнтацію

Настя: ахахааха дивись які люди!

Саша відвів свій погляд від подруги і побачив Дена, який сидів на лавочці та щось дивився в телефоні.

Саша: привіт Денис!

Денис: ой, привіт. Неочікував побачити вас тут

Настя: ми вирішили прогулятись перед ще одним тижнем катувань цього 11 класу хахаха

Денис: хахах зрозумів. До речі Саш, на скільки я знаю у тебе не було з ким зробити проєкт з фізики на завтра, бо Настя планує відпроситись з 3-ох останніх уроків завтра?

Саша: саме так

Настя: не дивись на мене так, мені терміново треба було йти на манікюр, ти бачив мої нігті?

Саша: хаха та не переживай, я не ображаюсь

Денис: ну то у мене теж не було з ким, а оцінки підтягнути хотілось би, то ти б не був проти якби ми дво підготували його?

Саша: ам, ну давай...

Денис: добре, тоді я зайду ближче до 7 вечора сьогодні?

Саша: так, добре

Вони попрощались, Денис пішов до спортзалу, а інші двоє продовжили свою прогулянку, обговорюючи нещодавну зустріч.

Настя: я тобі кажу, ти йому подобаєшся

Саша тільки почервонів та нервно засміявся. Так він переключив тему розмови, аби уникнути некомфортних питань. Повернувшись додому, він старанно прибирався, готувався зустрічати гостя. Набрав маму, та сказала що прийде близько 9 вечора бо затримується на роботі. Рівно о 7 , Саша почув дзвінок дверей. Відчинивши він побачив Дена з портфелем на плечах. Вони поздоровались та підійнялись в кімнату Саши. Усівшись за столом вони почали розкладати всю канцелярію та працювати над проєктом. Під час спільної роботи, вони досить зблизились і поступово від ділової розмови вона переросла в більш дружню.

Денис: слухай, вибач за те що мої друзі задирають тебе в школі

Саша: все нормально, ти не винен за їх вчинки

В той же час лице Саші різко змінилось, на очах заблищали сльози і той відкрив свою душу. Весь вечір вони просиділи у нього на ліжку говорячи про його важке дитинство, відчуженість, невдачі та сімейні проблеми, в кінці Денис обійняв його і коли Саша підвів свій погляд то не стримався і поцілував його в самі губи.

Саша: в.. вибач, я...я випадково

Денис нічого не сказав а просто знову поцілував його. Так і почались їх стосунки, проте вони  ще не знали що чекає їх попереду. Коли мама повернулась додому, вони звісно вже й забули про якийсь там проєкт з фізики, щасливий Саша провів гостя та обійняв наостанок. Попрощавшись з Деном, він обійняв маму, і в ейфорії почуттів навіть не спитав де вона так довго була і чи все в неї нормально. Щасливий він навіть не переодягнувшись заснув. Зранку погода була пасмурна та холодна, проте у Саші був чудовий настрій, умившись, зібравшись та переодягнувшись він спустився на перший поверх будинку, де на кухні він побачив записку від мами на столі.

"Змушена піти на роботу швидше ніж зазвийчай, сніданок у мікрохвильовці. Одягнись тепліше та будь обережний. Цілую!"

З'ївши сніданок, він піднесений вийшов з дому та попрямував на автобусну зупинку. В школі на вході він зустрівся з Настею і розповів про вчорашній вечір з Деном.