Розділ 1.

- Марк, це остання. Якщо і вона тобі не підійде, то я відмовляюсь працювати з тобою. 

- Ти не зможеш, забув, що ти мій пратнер?

- Ну серйозно, я більше так не можу. Твоя холоднокровність навіть мене вже вбиває, тепер я розумію чому ні одна з твоїх секретарок не протрималась довше року. 

- Це тому, що вони не вміють працювати, а не через мою холоднокровність. 

*Стук в двері"

-Ввійдіть. 

В кабінет ввійшла тендітна дівчина, років 29-ти, з великими голубими очима та пухкими червоними губами. Її зріст заледве досягав 165 сантиметрів, але на підборах вона здавалась вищою. Брючний костюм, русяве воллося зібране у високий хвилястий хвіст, словом, ідеальна кандидатура на посаду секретаря.

-Доброго дня, мене звуть Міка, я прийшла на співбесіду на посаду секретаря. 

Дівчина пройшла далі по кабінету та зайняла місце на стільці.

- Я не казав вам сідати.

- А я сіла.

Марк відірвав голову від паперів і нарешті подивився на особу перед ним. 

- У вас є досвід роботи секретарем, працювали колись у фірмі даного профілю? Скільки мов знаєте, у вас є чоловік, діти? 

- Я все написала у резюме, але якщо бажаєте можу проговрити. Я маю досвід роботи секретарем у фірмі вашого профілю, попередня фірма у якій працювала теж займалася будівництвом та ремонтом будівель. Знаю чотири мови: англійську, польську, китайську та німецьку. Сім'ї немає.

- Скільки років працювали у попередній фірмі?

- Чотири.

- Чому звільнилися? 

- За особистими обставинами. 

- Після цього ви не працювали ні на якій роботі майже рік, чим ви займалися? 

- Це не стосується справи. До того ж це особиста інформація, яку я не хотіла б розголошувати. 

- Добре. Я зрозумів. До побачення. 

- Але чому? 

- Ви працювали всього чотири роки, а після цього рік не займалися нічим, думаєте мені потрібні люди які не мають достатнього досвіду?

- Зрозуміло, а у вас все з першого разу виходить, і з досвідом ви напевне народились, а не здобували його роками і не було в вас в житті людей, які б ділилися з вами своїми навчиками?

- Я все сказав.

- Чудово, тоді можна я теж дещо скажу. Ви занадто зарозумілий та холодний. Люди бояться вас. Ваші працівники обходять ваш кабінет десятою дорогою, а якщо попадають сюди, то виходять з таким лицем ніби пройшли десять кіл пекла.І проблема зовсім не в них, а в вас. До побачення.

Дівчина вийшла з кабінету, грюкнувши дверима. Це був її останній шанс влаштуватися за спеціальністю і вона його втратила через свій характер. Раптом двері кабінету відчинилися і з них вийшов партнер компанії - Давид.

- Зачекайте, ви прийняті.

- Що? 

- Приходьте завтра на восьму ранку, але не в компанію. За вами відправлять водія. 

Від здивування та щастя дівчина втратила мову.

- Ви почули мене?

- Так, так, завтра на восьму, за мною відправлять водія.

* Давид посміхнувся.*

- Добре, почули, до завтра.

- До побачення.