Розділ 7

- Віолетто, де ти була? - запитав Назар, заходячи до квартири дівчини, - чому не відповідала на особистий номер і мені довелося телефонувати на робочий?

- Назар, я втопила свій смартфон, - щиро промовила Віолетта. Дівчина задля доказів показала пристрій, яким вже не збиралася користуватися.

- І де з ти примудрилася його втопити? - непривітно запитав молодий чоловік. Він по-хазяйські направився до вітальні, але передумав і зайшов на кухню, - зроби чай. Собі також. Мені поклади дві ложки цукру, собі без цукру. Тобі не можна.

- Так, знаю, - посміхнулася дівчина, відчуваючи, як у серці теплиться іскорка симпатії. Вони з Назаром не бачилися майже тиждень і дівчині хотілося розповісти чоловікові, скільки вона вивчила зі сценарію майбутнього фільму. Картина називалась «Цукерочка» і поки що Віолетта не могла зрозуміти чому. Про цукерки там не було ні слова…

- То де ж ти втопила телефон, - перепитав Назар, коли юна підопічна поставила перед ним чашку з чаєм та поставила вазочку з печивом та мармеладом.

- У фонтані, - чесно зізналася Віолетта, відчуваючи тривогу, що Назар запитає у якому саме. Вона дуже не любила говорити чоловіку неправду, але іноді доводилося, щоб він менше злився. Таке іноді траплялося…

Проте Назар не запитав, скоріше за все вирішив, що Віолетта зробила це у тому фонтані, що знаходився на подвір’ї елітного будинку.

- Придбай новий. Хоча ні, я сам тобі придбаю. Нам потрібно спілкувати окремо, щоб ніхто по роботі не знав цього номеру. Зрозуміла?

- Так, - Віолетта присіла поряд, дивлячись, як чоловік бере черговий шматочок мармеладу. Іноді їй здавалося, що вона закохана у нього, але чому ж так лякалася, коли він сам робив подібні натяки?

- Ти вже почала вчити роль? - запитав чоловік, відпиваючи трохи чаю.

Цей рух, який він зробив, щоб піднести чашку до вуст, виглядав граціозне і разом з тим мужньо… Назар навіть прості речі робив настільки красиво, що ним іноді було важно не замилуватися. Не кажучи вже про те, що чоловік відзначався оригінальною та неабиякою вродою. Темне волосся, блакитні очі та висока постать, все це мало зводити кожну представницю жіночої статі… І мабуть зводило, але Віолетта цього не знала.

Назар ніколи не розказував їй про своє особисте життя, але був в курсі того, що ставалося у житті Віолетти.

Останнім часом регулярно виходили статті, де головною темою виявлялися сподівання, що Віолетта та Назар скоро будуть разом. Дівчина вже настільки звикла до подібних заміток, що не звертала уваги. Проте, із досадою згадувала, ті часи, коли її приватного життя не торкалися.

 Журналісти вже тричі видавали її заміж, причому женихами виступали такі чоловіки, яких дівчина навіть не знала особисто.

Що думав про це сам Назар, Віолетта навіть не відала. Одного разу запитала, та той лише потиснув плечима, мовляв, мені байдуже.

- Так, - відповіла Віолетта, - головна героїня дуже мила і добра. Я із задоволенням зіграю її.

- Справа не в тому, наскільки вона хороша, - посміхнувся молодий чоловік, - цей фільм знімає відомий режисер і це чудово, що ти потрапила до нього. Ще й на головну роль. І це твоя перша головна роль.

- Перша, - погодилась Віолетта, - я не підведу тебе, Назар.

Молодий чоловік простягнув руку та накрив своєю сильною долонею тонку долоню дівчини.

- Себе не підведи. У світі кінематографу, якщо втратиш шанс, іншого вже може не бути. Сподіваюся ти це розумієш.

Віолетта кивнула, але не змогла втриматися від думки, що не розуміє. Невже так страшно, якщо ти не станеш знаменитою? Хіба життя на цьому зупиниться?

- Я до тебе по справі, - продовжував Назар, - хотів повідомити, що ти пройшла відбір до конкурсу «Міс Київ».

- Це добре, - промовила Віолетта, намагаючись посміхнутися.

- Так. Це чудово. Але тобі потрібно дечому навчитися. В першу чергу  правильно ходити. У тебе гарна постава, є природня граціозність, але ти повинна  ходити по сцені професіонально. Це називається позинг, якщо тобі цікаво. До того ж, необхідно підібрати гардероб та ще дещо по дрібницям.

- Назар, - насмілилися сказати дівчина, - але ж у мене і так багато справ. Мені потрібно довчити роль. Звісно, я її вже майже вивчила, тому що у мене хороша пам’ять, але я трохи втомилася. Вже весна, тому…

- Тому ти маєш одночасно робити кілька справ. Бери приклад з мене. Я веду власний рекламний бізнес, встигаю бути приватним піар-менеджером, і ще знаходжу час радувати свою красуню. Хіба це не чудово?

- Так, дуже…

- І хочу порадувати тим, що завтра ми з тобою підемо кататися верхи на конях. Я вже і фотосесію замовив.

- Назар, - вражено промовила Віолетта, - та ти що… не потрібно було. Дякую.

Чоловік посміхнувся, потім підніс руку дівчини до вуст, ледве торкаючись їх.

- До зустрічі завтра. Я заїду за тобою о десятій ранку. Щоб готова була до цього часу.

Випроводивши Назара, Віолетта задумалася. Іноді її друг здавався їй найкращим, але іноді… вона його навіть боялася. Ось як недавно…

Все почалося з того, що Віолетта стала  розпитувати Назара щодо того агентства, до якого вони подали заявку на участь у конкурсі краси. Назар тоді, мабуть, був дуже зайнятий, сказав, що на відповіді немає часу. Віолетта проявила впертість та продовжувала наполягати, що він розповів їй про деталі. Врешті решт, молодий чоловік, гримнув на неї та звелів заткнутися.