Розділ 2

Костя майже вибіг з парадного, стискаючи у руках гроші, які віддала йому клієнтка. Готовий був провалитися крізь землю через те, що нещодавно сталося. Ну от чому він не може притримати язика за зубами. Чому не здатен поводити себе як звичайний кур’єр, що виконує свою роботу? Чому поряд із нею, він взагалі ні на що не здатен, окрім як червоніти та плести нісенітниці?

Цю вродливу (не просто вродливу, а ідеальну) дівчину він вперше побачив трохи більше року тому.  Коли дивився фільм у кінотеатрі «Мавка. Дорога у тенета». Головну героїню грала відома акторка, а от у її свиті мавочок, хлопець і побачив Віолетту (звісно ім’я молодої актриси дізнався пізніше). Епізодична роль була зіграна настільки талановито, що хлопець навіть забув про основний сюжет і цілу картину шкодував, що красуню-мавку показали лише двічі. Потім, читаючи із цікавості відгуки про фільм, постійно натикався на коментарі «шкода що головну роль зіграла не та вродлива дівчина». І вже знав про кого йде мова.

Потім він її побачив у рекламі шампуню. Її довжелезне густе волосся вразило, воно палахкотіло наче справжня пожежа. Костя потім купив той шампунь… хоча його волоссю цей косметичний засіб не підійшов.

Із захопленням придбав три глянцевих журнали, коли побачив на обкладинці чарівне обличчя своєї гарячої мрії.

Далі ще одна реклама губної помади, а потім подивився кліп з участю красуні. Вона там виконувала роль янгола, що приходив у вісні до одного хлопця, який зневірився у житті.

Кожного разу, коли Костя бачив її, у голові спалахувала лише одна думка: «Яка ж вона вродлива».

Наскільки ж він був вражений, коли одного разу, доставляючи замовлення, подзвонив у двері, і йому їх відкрила вона… Так, він знав, що приносить продукти Віолетті, але ж, чи мало дівчат з таким ім’ям? Проте це була саме вона-починаюча акторка, модель та невимовно вродлива дівчина, що одним тільки поглядом здатна була звести з розуму.

У житті виявилася ще красивішою. Костя на деякий час втратив можливість говорити, але дівчина не чекала від нього ніякої реакції. Досить холодно подякувала, віддала гроші та зачинила двері. Як він знову опинився на вулиці, навіть не пам’ятав.

Він не знав, чи радіти тому, що зустрів її у житті? Поки вважав, що Віолетта недоступна, міг тільки мріяти про зустріч. Тепер, коли ця зустріч сталася, розумів, що на цьому кінець. Ну який у даній історії міг бути розвиток? Відповідь одна: ніякий.

Невідомо чому, але у той же день, прийшовши додому (він так називав свою орендовану квартиру), Костя почав пригадувати своє життя. Його доля за двадцять один рік існування точно не балувала.

Костянтин був з тих, кого злі обставини швидко викинули на дорослу дорогу.  Він народився у Житомирі, батько свого ніколи не знав. Мати, дуже прагнула кохання, занадто навіть. Інакше, невідомо, як вона сплуталася із чоловіком, який не утілював в собі ніякою гарної риси. Кості тоді було лише сім років і він ніяк не міг зрозуміти цієї історії. Зрозумів тільки, що вони опинилися на вулиці, через якісь махінації маминого бойфренда. Потім зникла і матір, а хлопчик потрапив у дитячий будинок.

Досі Костя нічого не знав про те, що сталося з його матір’ю. Часто у душу закрадалося жахливе передчуття, що вона тоді зникла не без допомоги коханого чоловіка і що її марно шукати. Але він відкидав ці роздуми. Він вірив… хотів вірити, що мама живе десь у іншому місці, багата, кохана та щаслива. У неї все добре. Те, що забула про сина… краще так, ніж з нею щось станеться.

Коли він покинув дитячий будинок, деякий час жив у гуртожитку, працював продавцем у супермаркеті. Взагалі то він вивчився на токаря, але у нього був невеличкий страх перед електрикою після того, як колись поліз до оголених проводів та трохи отримав… Більше не бажав такого…

Коли йому минуло вісімнадцять, вирішив поїхати «підкорювати столицю». Звісно знав, що на це шансів мало, проте йшов по життю за принципом «чому б не спробувати». У юному віці ще віриш, що можеш змінити обставини, якби вони тебе не добивали.

Життя його потріпало… можливо, зовсім трошки, але іноді було досить не солодко. Коли він тільки приїхав у Київ, то перші два місяця життя, довелося навіть іноді ночувати під мостом. Іронія полягала у тому, що потім, Костя влаштувався на роботу, куди потрібно було ходити повз цей самий міст. Проте, хлопець дивився на те місце де колись спав, навіть з якоюсь ностальгією. Були різні дріб’язкові неприємності: гаманець у трамваї витягнуть, підсковзнеться взимку та носа розіб’є. Проте все, на погляд Кості, були дрібниці, які можна пережити.

Він любив життя та свободу, а про стосунки навіть не думав. Не тому що, шукав ідеальну дівчину, а тому, що розумів,  як мало може дати навіть звичайному земному створінню, не кажучи вже про дівчину мрії. І треба ж було такому статися, що він знайшов ту, яка  виявилася ідеальною. Проте іронія полягала у тому, що Віолетта, скоріше за все, прагнула знайти ідеального чоловіка, якщо вже не знайшла. Про особисте життя молодої зірки нічого ніколи не говорили, незважаючи на те, що це саме та тема, яка цікавить прихильників більш за все. Але Кості було зручно нічого не знати, принаймні, це залишало надію що Віолетта вільна, і… От тільки навіщо, і що це давало звичайному хлопцю, кур’єр так і не мав змогу пояснити. Самим правильним рішенням залишалося не привертати уваги більше, ніж треба.

От знову сьогодні не втримався, сказав їй комплімент. Мабуть, коли зачинила двері, просто посміялася над дурним хлопчиськом. Треба зосередитися на роботі…