14. Неспокійна ніч)

Святослав з жахом гортав статті у гуглі. “На Миколаївщині зголоднілі домашні свині з'їли свого 80-річного господаря”, - прочитав заголовок однієї статті хлопець. “У США фермер став сніданком своїх свиней” - значилося у другому посиланні. То значить таки правда, відчайдушно глитнув. Заблокував телефон. Крутився з боку на бік, у спробах заснути. Але яке там…витріщивши очі, дивився у стелю. Цікаво, чому ця кабанюра таки називається Аліком? Хлопець, був певен, що Алла Миколаївна, або ж й сама Аріна назвала так свиню не випадково. Йому дуже хотілося дізнатися про цю сторінку життя своєї дівчини, але хто ж розкаже? Отак, в роздумах та здогадках, йому все ж вдалося задрімати. Але очі розплющилися самі собою від голосного та вкрай дивного звуку. Здалося хлопцю, що хтось хрокнув. Причаїся, аж волосся дибки стало. Прислухався, навіть дихання затамував. Хрокання повторилося. “Пресвяті неба” - прошепотів хлопець, підриваючись з ліжка. Це не інакше, як Алік вирвався і тепер шукає його. Паніка накрила хлопця і він забився у кут кімнати. Ну все, завтра у гуглі з'явиться нова стаття - “На сватанні в селі нареченого зжер свин Алік, названий на честь колишнього нареченої”. І от до речі, а де ж справжній Алік подівся? Може…може ці дві жінки й згодували його цьому кнуру? Господи Боже, і от за що йому така смерть? А як за що, хіба мало з Аріни знущався? Називав і драконихою, і мамонтом, хоча мамонтом може й не називав, годі й пригадати, і ким тільки…Так…спокійно, спокійно. Але яке там спокійно! Хрокання мало того, що не зникло так ще й почастішало і стало регулярним. Святослав припав до дверей, не зачиняються! Сів коло них, приперши собою, але що його тіло проти цієї сто кілограмової туші Аліка? Напевно, у свиней хороший нюх. Святослав пригадав, що колись читав іншу статтю про те, як за допомогою них фермери знаходять гриби трюфелі. Ну все зараз ця кабанюра винюхає його і схаває. Страшний кінець! Паралельно в голові хлопця малювався сюжет для книги, в якій головний герой був би фермером-вбивцею, а тіла б потім давав з'їдати своїм домашнім свиням. На мить хрокання припинилося і він вже збирався видихнути, як тут хтось зі страшною силою напер на двері. Святі небеса, це точно Алік винюхав його і намагається увірватися. Хлопець відчайдушно намагався втримати двері, але кнур був дуже наполегливим і сильним. Зрештою, Святослава відкинуло аж центру кімнати. Він скрутився клубочком і тремтячими руками закрив голову. 

— О, а ти чого на підлозі? — турнула його в плече Аріна.

— Т-ш-ш, — перехопив її Святослав рукою закриваючи рота, — Він десь в будинку.

— Хто? — відірвала від своїх губ чоловічу руку Аріна, — Гаразд, мушу визнати твої спроби видати себе за маніяка дещо успішніші цього разу, але…

— Та т-ш-ш, — відчайдушно пискнув, — Кнур Алік, бродить будинком. Думаю він вирвався, мама де? Треба перевірити чи…

— Та чи ти з глузду з'їхав? — дивилася на хлопця, як на психічнохворого Аріна, — Який кнур, і до чого тут мама??

— Я чув як він хрокав, думаю Алік вирвався і шукає кого б з'їсти. Мама твоя де, треба рятувати її. 

— Ага, — аж струсила головою дівчина, — Кажеш маму треба рятувати, ну ходімо, — відказала серйозно, з усіх сил стримуючи приступ сміху, що лавиною ринув назовні, — Тільки обережно, йди навшпиньки, Алік знаєш, ну, дуже чутливий. 

Святослав лиш тямуще кивнув і схопивши Аріну за руку вийшов з кімнати. Вони обережно йшли будинком. Серце так і вискакувало з грудей. 

— Мамина кімната, ось тут, ти готовий? 

— До чого? 

— Ну як до чого? — стенула плечима дівчина, — Ну, а що як тобі доведеться прийняти удар на себе, як справжньому чоловіку. 

— Ну я мало схожий на справжнього чоловіка, а от Алік істинний свин! - на таку відповідь Аріна лиш завернула очі, і подумала, що тут навіть не посперечаєшся! 

За кілька секунд двері було відчинено і вони зайшли в кімнату Алли Миколаївни. Жінка спала, а з її губ виривалося те саме голосне хрокання! Перше, що подумав Святослав, мабуть, це Арінина мати проковтнула Аліка, а не Алік її. Відкривши рота Святослав вийшов з кімнати, а коли двері до жінки було зачинено Аріна вже більше не могла себе стримувати та розсміялася. 

— Та т-ш-ш, — намагався стримати її приступ хлопець, — А то збудеш маму свою…Я ж не знав, що твоя мама хропить. Моя уява вже таке намалювала….

— Тепер знаєш, — все ще реготала дівчина, — Ти що навсправжки сприйняв мої слова про те, що свиня може людину з'їсти? 

— Аякже, я ж і в інтернеті перевірив інфу, дійсно були випадки! І далеко не поодинокі! 

— Ти мене дивуєш, любчику, тебе ніколи нічого не хвилювало, а тут якась свиня довела тебе мало не до інфаркту. 

— Та я щонайменше їх десять сьогодні отримав!

— Ну не перебільшуй, у тебе максимум міг бути передінфарктний стан, — хіхікнула, — Я обов'язково напишу про це! — завзято плеснула в долоні дівчина.

— Ні…ні, ще не вистачало, щоб мене висміювали через якусь свиню.

— Так! Напишу…та т-ш-ш, — приставила Аріна руку до чоловічого рота, стримуючи його обурення, — Мені здається я чую Аліка, — прошепотіла, а Святослав нарешті замовк. Потім вона нахилилася до нього і голосно і несподівано хрокнула хлопцю на вухо. Від чого той аж підскочив і присів.

— Пресвяті небеса, Аріночко! Ти з глузду з'їхала чи як?? Здається….здається, мені знову треба до вбиральні. Жінко, ти занапастиш мій кишківник!!

###