Заміжжя заради спасіння

РОЗДІЛ 24

УЛЯНА.

Я собі працювала як в мене на телефон прийшло повідомлення, вирішила глянути хто, краще б не дивилася, це було від мого все контрольного ЧОЛОВІКА, ну гаразд почитаю що він хоче:

  • Як твої справи?
  • От поки ти не писав були краще!
  • Та невже??
  • Так!!
  • Це нічого якось переживеш
  • Чого ти хочеш?
  • Нагадати, що сьогодні я тебе заберу після роботи 
  • Не хвилюйся я пам'ятаю 
  • Добре тоді до скорого
  • Ага 

      далі я поклала телефон і була на взводі як чайник який вже закипів. Якщо чесно мені хотілося довше бути на роботі, щоб довше не його не бачити, але як не гірко, але він сама пунктуальність, тому буде вчасно і ще й стоятиме над головою, щоб я все кинула і пішла. Щоб заспокоїтися випила каву з печивом і пішла працювати. Далі день пролетів як хвилина. 

Коли настав час збиратися додому я капець як не хотіла, тому що то не був мій дім, а золота клітка, а пташка яку випускають пролітати, а потім знову заганяють назад. Якось інші люди йдуть додому з радістю, але не я, вибору не було, він був пунктуальний, тому я просто зібралася і пішла на вихіл, до парковки. На моє здивування в цей момент якраз він і під'їхав, я мовчки сіла, на що він сказав:

  • Привіт
  • Привіт 
  • Все добре?
  • Ага
  • Як день пройшов?
  • Якось! 
  • Гаразд допитуватися не буду 
  • Молодець 

    Далі він завів мотор і ми поїхали. 

   Через певний час я помітила що він став якийсь дивний, весь час поглядав у дзеркало і заднє скло, я не витримала і сказала:

  • Що таке?
  • Та як тобі сказати…
  • Як є 
  • Схоже за нами слідкують 
  • Хто?? - з острахом вимовила я, ледь не заїкаючись, і глянула у заднє вікно, там і правда за нами їхала чорний джип, потім глянула на нього і отримала відповідь:
  • Не знаю, 
  • погано що не знаєш..
  • я що по твоєму на екстрасенса схожий?
  • Не дуже…
  • Отож
  • І що далі робити?
  • Спробую відірватися 
  • Давай 

   і далі він натис на газ, і сказав:

  • Тоді тримайся
  • Спробую 

   І ми поїхали, різними вулицями, але машина за нами їхала, він робив все що міг, і так ми кататися поки не заїхали в тупик, попереду був кінець вулиці а в іншому повороті стояв грузовик, Матвій трохи притормозив, хотів поїхати біля дерева, і виїхати звідси, але той водій врізався в нас ззаду і ми з розгону в'їхали в дерево, далі для мене настала темрява.

 

МАТВІЙ.

Після того як ми в'їхали в дерево не знаю скільки часу пройшло коли я прийшов до тями, Уляна була непритомна, я швиденько їх оглянув наче видимих травм не було, тоді помалу виліз з машини все оглянув нікого ніде не було, лобове скло було розбите в день, ну це фігня, головне що ми живі, тоді набрав Сергія:

  • ти де?
  • на місці, а що сталося?
  • трета твоя допомога 
  • Що сталося?
  • сталася аварія
  • що?? яка??
  • Нас намагалися вбити 
  • Хто?
  • Не знаю, але ти зробиш все щоб це дізнатися, зрозумів?
  • добре
  • молодець 
  • Як ти? Як Уляна?
  • Я норм а вона непритомна
  • Швидку викликав?
  • Ще ні
  • Тоді викликай негайно!
  • Добре
  • І пиши адресу де ви я приїду з хлопцями все огляну
  • Ок зараз скину 
  • Тоді чекай
  • Добре 

   далі я викликав швидку і став їх чекати, потім все розповів що сталося, нас забрали до лікарні, мене оглянули, все добре лише подряпини, її оглянули сказали синці, подряпини і струс мозку, залишити до ранку, я залишив хлопців біля їх палати, сам поїхав додому, прийняти душ і переодягнутися, потім повернувся і був до самого ранку біля неї, чекав поки вона прокинеться.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше