РОЗДІЛ 21

 УЛЯНА.

   Коли ми зупинилися біля темного високого паркану через який нічого не було видно, ну от все вказує що це буде тюрма, якщо мене будуть бити, ніхто і не побачить. 

  Тоді він мовчки вийшов і пішов до багажника по речі, вибору не було тому я теж вийшла. Коли всі речі стояли на землі він сказав:

• Ну що готова?
• Жартуєш?
• Ні, запитую
• Ти відповідь знаєш тому давай краще відразу в середину 
• Як скажеш 

    Тоді він дістав з кишені ключі, відчинив двері, взяв всі мої речі і ми пішли до вхідних дверей. Що сказати, ну його двір був просторий, з клумбами квітів, значить квіти любить, хоча це дивно, ще були дерева, альтанка, будинок одноповерховий, сірий, чесно я чогось більшого чекала, при його то баблі, але що поробиш його вибір, тим більше паркан то те що від нього можна чекати. 

     Відчинив двері всередину, там увімкнув світло і я зайшла. Ми опинилися в просторій вітальні, що ж гарно, навіть просторо, і чисто, напевно хтось прибирав, явно не він.

• Ну що ж почувайся як вдома
• То вже навряд 
• Як хочеш 
• Сподіваюся тут спальні дві?
• Так звичайно, не хвилюйся ми будемо в різних кімнатах я все ж розумію 
• Це добре 
• Пішли покажу твою кімнату
• Добре 

    потім ми пішли в ліву сторону, там була перша кімната, ми зайшли він поставив речі і сказав:

• Моя кімната знаходиться поруч, через одну, навпроти ванна і туалет, і мій кабінет, в іншій стороні кухня, комора, і дві вільні кімнати, і ще одна ванна і туалет 
• Я так бачу будинок великий, хоча зовні здалося не так 
• Так, може пройтися все роздивитися, якщо щось буде треба кажи, якщо хочеш щось змінити, то кажи 
• Добре 
• Ну тоді освоюйся я до себе, до речі ось ключі від будинку - і дав мені мій комплект
• Добре 
• Ну тоді відпочивай
• Дякую 

   і він пішов, залишивши мене одну, ну нарешті. Що ж кімната гарна, світла, велика з усім що потрібно для життя. Не знаю як але треба до цього якось звикати. 

   Спочатку переодягнутися треба, хочу скоріше зняти цю сукню. Надягала лосини та простору міру футболку, домашні капці, щоб не ходити босоніж, взяла телефон в кишеню лосин і пішла так сказати оглянути все, і потім на кухню, хотіла випити чаю з ромашкою. Нарешті я все оглянула і знайшла кухню, і почала дивитися що і де знаходиться, як тут ззаду почула:

• Може допомогти?

я розвернулася і побачила в дверному проході в не звичному для себе вигляді, біла футболка і спортивні штати, трохи вологе волосся напевно недавно після душа, і дивився на мене якось дивно, що мені стало не по собі, тому сказала:

• так шукаю 
• Скажи що, і я скажу де воно 
• Я хочу ромашкового чаю 
• Нажаль в мене його немає 
• Погано..
• Завтра купимо 
• Що значить,,купимо,,?
• Ну напишеш список що потрібно купити і купимо, нам же треба на людях часто разом з'являтися 
• Ну так..
• Тому поїдемо разом, а з приводу чаю, є зелений і чорний, ще з добавками 
• Давай зелений 
• Гаразд, зараз покажу що і де
• Гаразд 

   Тоді підійшов до мене, кожну шафу відкрив все показав, і кожну шухляду, звичайно відразу я все не запам'ятала, але то нічого на все свій час. Далі він все зробив, навіть печиво знайшов і ми мовчки попили чай. Потім сказав:

• Які плани на завтра?
• Не знаю, завтра вихідний, планів не було, а що?
• Хотілося знати, плюс я ж казав щоб завтра з'їздити по магазинах 
• Як треба то поїдемо 
• Гаразд 

далі була тиша. Потім забрав чашки і став мити, я теж встала і вирішала піти, а перед тим сказала:

• На добраніч Поляков
• На добраніч Уляна 

Далі я пішла до своєї кімнати, про всяк випадок, зачинила двері, так спокійно буде спати. Заснула не відразу.