РОЗДІЛ 15

МАТВІЙ.

 Мені було зараз цікаво, яке в неї враження про вечерю і батьків, але було страшно запитати. Вона була як не дивно дуже мовчазна, може мама встигла їй щось сказати, або змусити піти від мене.. Хоча мені самому не давала спокою та розмова, яка була з батьком поки Ульяна і мама була на кухні, я їх пам'ятаю як зараз. Як тільки ми залишилися самі він сказав:

• То це і є та дівчина?
• Так
• Ти впевнений що хочеш цього?
• Що саме?
• Ці стосунки 
• Так 
• Знаючи тебе, я впевнений що це рішення обдумане, і ти знаєш що робиш, але .
• Що?
• Мені здається що тут є ще щось 
• Що саме?
• Почуття сину
• Які?
• Тобі видніше 
• Їх немає
• Впевнений?
• Так! - я відповів але здається батько почав перегнати палку, я був упевнений у тому що роблю і почуттів тут абсолютно не було 
• Сину я ж бачив як ти на неї дивився 
• І як?
• З симпатією 
• Тобі здалося 
• Не думаю 
• Тату давай не починай! - обурено відповів я
• Гаразд, просто мені дівчина здалася хорошою, не ображай її, вона ж явно цього не заслуговує
• Не буду і не планую 
• Добре, тому що вона цього не заслуговує 
• Я знаю, вона заслуговує на все краще 
• Молодець, тому скажу ще де що 
• Що?
• якщо вона тобі цікава, то, покажи їй це 
• Я тебе почув
• Добре, а ще думаю що мама буде рада її ще побачити 
• Думаєш?
• Так, якщо ці стосунки будуть якийсь час, то нехай це буде з користю для тебе, неї і нас
• Добре я про це подумаю
• Чудово
• І з нею поговорю якщо погодиться привезу ще 
• Чудово 

        Далі в нього задзвонив телефон і він відійшов до вікна, щоб ніхто йому не заваж і не чув розмови. А я задумався про його слова, думаю тут є про що подумати, хоча не знаю чи Уля  буде згодна на ще один візит, ну гаразд, це буде потім а зараз нас чекає ще вечеря.

       Потім прийшла мама і Уля, вони швидко накрили на стіл і ми сіли їсти, всі були такі мовчазні немов після похорону, якось неправильно проходит наше знайомство.  Хоча якщо чесно то всі ці відносини якось ще з самого початку пішли неправильно.

УЛЬЯНА.

От зараз я мріяла щоб ця дорога швидше закінчилася і я була вдома. Не скажу що вечеря була жахливою, їжа смачна домашня, його батьки були чуйними і добрими людьми що не скажеш про нього, але це все не важливо, це все фейк, брехня. Хотілося б про все забути але на жаль це не реально, поки не закінчиться цей термін. Ну гаразд, тепер треба якось думати як сказати батькам, що він хоче прийти на вечерю, але про це  я скажу завтра, не хочу настрій їм псувати перед сном. Через певний час,  після душа, як тільки я лягла  в ліжко, в мене задзвонив телефон, я глянула це була Зоя, і я відповіла:

• привіт Зой
• ну привіт Уль
• щось сталося?
• просто хотіла дізнатися як все пройшло
• я так і думала
• ну то давай розповідай
• там нічого цікавого не було
• це не важливо було чи не було, ти давай розповідай
• ну що там розповідати, батьки нормальні на перший погляд люди, прийняли нормально і привітно, я навіть не можу уявити в кого він такий вдався, хоча вони були в курсі, що ці відносини, не справжні
• ну це вже добре
• мабуть, але тепер не знаю як своїм сказати, по вечерю
• просто візьмеш і скажеш, от проблему знайшла
• ой прикинь таки знайшла, бо це реально проблема  
• справишься, я тебе знаю
• наче  в мене виібрі є
• так в цій ситуації на жаль немає, 
• отож
• і я нічим допомогти не можу 
• можеш 
• як?
• а давай я типу застану його за зрадою з тобою
• Уль ти серйозно?
• так
• а нічого що якщо він знає все про твоє життя то і знає хто твої друзі?
• от капец 
• отож
• а якщо з кимось іншим?
• Уль, я не думаю що він настільки дурний, щоб на таке повестися
• мабуть ти права
• так що, якщо вже придумувати то щось так що він реально не чекає і не прорахує що це твоїх рук справа
• добре
• гаразд, Уль, тоді відпочивай, завтра спишемся або зідзвонимося
• ок, Зой, бувай
• бувай Уль

і я поклала телефон на тумбочку біля ліжка  і вирішила спробувати заснути. Заснула не відразу, але спала міцно до самого ранку, прокинулася навіть без будильника. 

Наступного дня вирішила не дзвонити а самій поїхати до батьків, так сказати порадувати новиною про вечерю з Поярковим. Через пару годин була у них. Як завжди було відчинено, я спокійно зайшла, мамау почула на кухні, туди й пішла. Як тільки зайшла, відразу з порога:

• привіт мам
• Ульяна? - здивовано запитала та
• а ти чекала когось іншого? - з насторогою запитала я 
• та, ні не вигадуй, просто ти так зненацька
• а мені що заборонено сюди приходити?
• та що ти  кажеш доню
• гаразд проїхали, що готуєш?
• на нічого особливого, плов і голубці
• мм..смакота
• так, залишайся на обід, добре?
• звичайно
• а тато де? - запитавши сіла за стіл я
• та поїхав до свого друга
• зрозуміло
• ти щось хотіла чи просто ?
• хотіла поговорити
• щось сталося? - глянувши з острахом сказала вона 
• ну..
• щось з Кирилом? - запитавши сіла навпроти мене, от завжди вона так за нього переживала, а за мене ні, і де справедливість 
• ні, з ним все добре
• тоді що?
• це через Полякова
• і що знову?
• вчора ходила знайомитися з його батьками
• і як все пройшло?
• та наче добре, милі люди, головне знали про цю всю ситуацію, що це все брехня, то зайвих питань, типу: як ви познайомилися, чи ви добре подумати не було
• це мабуть добре?
• так
• тоді як це стосується того що сталося?
• він хоче до нас на вечерю прийти, типу я знайомилася з його батьками а він тепер з моїми
• але ж ми знайомі вже
• так, але він хоче типу “щоб все було правильно, як у людей” хоча не бачу в цьому сенсу, це все одно все цирк брехливий 
• ну якщо хоче тоді добре, давай на сьогодні ввечері, скажімо на 20.00 годину, 
• гаразд
• Кирила звати будемо?
• я не думаю що він захоче бачити Полякова
• сама поговориш?
• так
• ну тоді добре
• гаразд, мам, що там з обдіом?
• накривай в мене вже все готове
• гаразд