РОЗДІЛ 14

УЛЬЯНА.

Зовні наче не примітний будинок, такий як у решти по вулиці. Коли зайшли в середину спочатку довгий коридор потім вітальна, велика там було  просторо, світло та затишно. Меблі темного кольору, але шпалери і штори були світлими, на вікнах стояли вазони, у вазі квіти. Великий стіл біля вікна, два дивани, телевізор на стіні. Словом затишний будинок хоча від батьків такого багатія я чекала більше.  Спочатку нікого не було, а потім з різних сторін вийшли я так розумію його батьки. Чоловік років 50+, сивий зріст високий, худий, одягнений просто. І мати жінка теж такого ж віку, чорнява, коротка стрижка, простий домашній костюм і в фартусі значить поралася на кухні, і це логічно вони ж на нас чекали. Коли побачили як ми зайшли, то відразу глянули на нас і Матвій сказав:

• Мама, тато вітаю
• Вітаю сину
• Привіт синку 

і я сказала:

• доброго вечора

на що він спокійно сказав:

• Ну  що ж, знайомтеся це моя наречена Ульяна
• Ульяно це мій батько Іван Сергійович 
• Приємно познайомитись  - тихо промовила я 
• Мені теж - сказав він
• І мама Ілона Володимирівна 
• Дуже рана нарешті познайомитися з дівчиною про яку нам говорив Матвій
• Та невже ? - з подивом  ішоком відповіла я, це вже навіть почало трохи лякати  
• Так 

    потім настала тиша, посеред якої я себе почувала як зайве пятно, яке треба негайно знищити.. Особливо коли його мати почала мене сканувалим немов рентгеном. І тоді  сказала:

• Ульяно як ти дивишся щоб допомогти мені на кухні?

спочатку думала нагрубити а потім вирішила краще піти щоб не бачити цього типа

• я не проти
• чудово, Тоді йди за мною 
• Добре 

І вона пішла а я за нею. 

Кухня була велика, світла в рожевих тонах, вона пішла до плити щось розміщувати, потім взяла чашку налила туди каву поставила переді мною, зробила ще одну, потім поставила тістечка, сіла і сказала:

• Чого стоїш, сідай поговоримо, я не кусаюся
• я не сумніваюся, 
• ну тоді сідай, поговоримо
• Про що?
• про одну важливу тему
• а точніше?
• Про ваші стосунки з Матвієм
• Там нема що обговорювати
• Я думаю є, тому сідай 
• Гаразд.. - з острахом сіла я і чекала, що буде далі, немов перед здачею екзамену 
• Пий і їж не бійся труїти тебе не буду 
• Точно?
• Так мені не має сенсу в цьому, тим більше не хочу сина засмучувати
• Чим? - це вже мене здивувало 
• Тим що з тобою щось трапиться 
• Ой йому на це плювати 
• Не думаю 
• Чому, це?
• Ти не бачила як він на тебе дивиться а я бачила 
• І як?
• Ти йому подобаєшся
• Ви жартуєте
• Ні
• Я в це не повірю ніколи 
• Твоя справа, але я свого сина знаю краще 
• Давайте не будемо про це 
• Гаразд, тоді пий поки кава гаряча 
• Добре, - і я зробила один ковток і відкусила шматок тістечка, воно і правда смачне 
• Ну що ж..
• Так я вас слухаю, кажіть вже..
• Ми все знаємо що ваші стосунки
• Що саме?
• що це все несправжнє 
• Он як?
• Так, Матвій мені все сказав але без подробиць,  - то він ще й тріпло, весело буде бачу, тому я сказала: 
• То ви їх від мене хочете почути?
• Якщо тільки сама скажеш 
• Поки ні 
• Гаразд не буду наполягати 
• То чого від мене хочете?
• Просто хотілося познайомитися і краще тебе пізнати 
• Навіщо? Це ж все не на довго 
• Ну і що? Я думаю це зайвим не буде? Як кажуть подружитися 
• Ну добре 

Цікаво що вона задумала, така добра до мене, за вигляд навіть і слова не сказала. Але потім сказала:

• може розповіси, як саме Ви з моїм сином познайомилися?
• а він що не розповів?
• ні
• вибачте, але я зараз не в настрої це розповідати
• гаразд, може якось іншим разом
• можливо 

     Невже так сильно хоче вивідати все. Але не буде цього. Далі ми в тиші попили каву з тістечками. Потім я допомогла накрити на стіл, далі була тиха вечеря вони говорили про своє а я сиділа тихо як миша, немов мене і не було, сподівалася щось почути що зможу потім використати проти нього, але на жаль все було банально просто і нічого цікаво, але вечеря смачна і домашня це було правда приємно. 

Після вечері він сказав:

• Уль?
• що?
• Ти як?
• Норм 
• ну що, Будемо їхати?
• Так
• Гаразд 
• Мамо, тату нам пора 
• Так швидко?
• Так 
• Гаразд, будеш вдома дай знати 
• Добре мамо

     вони обнялися, мені лише кивнули, він взяв мене за руку і ми пішли до машини. На дворі було холодно і я трохи змерзла в руки, він помітив і міцніше стис мою руку і сказав:

• Ти змерзла?
• Є трохи 
• Зараз В машині зігрієшся 
• Так