ГЛАВА 11
УЛЬЯНА.
Сьогодні я була в себе в кабінеті, зайнята роботою, і не помітила як до мене зайшли, підняла голову коли почула:
- Ну привіт ігнорщиця, яка забула за подругу за два тижні
- Зоя?
- не повіриш але так, я!
- привіт - тихо сказал я
- Ну привіт Ульяно! - ображено сказала вона
- Привіт, я не ігнорувала тебе, думала ти ще на відпочинку і не повернулася, тому не турбувала,
- я Вчора повернулася
- я так розумію раніше ніж планувалося?
- так
- Щось сталося?
- Васю викликали терміново на роботу тому повернулися раніше на три дні
- Все добре?
- Так, а ти як?
- Ну що тобі сказати
- Кажи як є..
- В мене купа змін, але не дуже хороших
- Що вже сталося?? - сказала вона, сівши поруч на стілець чекаючи продовження
- І так, і ні
- Можна більше подробиць?
- Ага
- Це щось З тобою?
- Ні, це Кирило
- Знову ігри?
- Спочатку так, а потім інше
- О подруга то в тебе прямо Санта Барбара
- Не те слово
- Знову рятуєш ти?
- Так
- Розкажеш все?
- Давай за обідом
- Ок
- Тоді до обігу
- Добре
І вона пішла а я стала працювати. Хотілося закінчити почате до обіду. Час пролетів немов одна хвилина. Коли відірвалася від екрану побачила перша година дня, пора на обід, тому взяла телефон і пішла в кафе де мене чекала Зоя. Знайшла її швидко, і відрізу до неї. Вона вже чекала мене з кавою і тістечками, тому я відразу сіла, вона відразу почала:
- Ну розповідай
- Навіть не знаю з чого починати
- З початку!
- Гаразд - сказала я зробивши глоток гарячої кави, вона буде дуже смачною і оловне гарячою
- Ну і?
- що?
- я чекаю твою детальну розповідь
- про що?
- про все що сталося, я ж бачу п тобі що щось сталося
- Кирило в лікарні
- що??
- так на жаль це не жарт
- Що сталося?
- Його побили ледь не до смерті
- І як він?
- Все добре, жити буде, думаю вбити не хотіли
- Дізналися хто і навіщо?
- Так
- Ну і?
- Пам'ятаєш того чувака, що тоді аварія була ?
- Того багатія?
- Ага
- Так, а він яким боком ?
- Короче він за мною слідкував,
- Що?
- Так я теж була в шоці, бо в цей день прийшов туди, сказав що все знає, і може допомогти, бо він типу мені співчуває
- І хто це зробив?
- Батько нареченої Кирила, що в аварії загинула
- Гаразд, а причому тут той чувак?
- Він сказав що може витягнути брата і врятувати всю сім'ю від того чоловіка
- Просто так?
- Ні за одну послугу
- Що він хоче?
- Щоб я стала його дружиною
- Що?? - сказала вона, чуть не подавившись після такого щока
- На Жаль так
- І що ти?
- У мене не було вибору Зой, особливо після випадку з побиттям
- Капець Уль
- Сама в шоці
- А батьки що?
- Вони згодні на це
- Хто б сумнівався
- Отож
- То ти вийдеш за нього?
- Нажаль
- І коли?
- Поки не знаю
- Жити з ним?
- Думаю так
- А робота?
- Буду бити щоб залишитися
- Добре
- Хоча б тут від нього відпочину
- Молодець
- правда я не знаю як я це все переживу
- все буде добре Уль
- сподіваюся
- я зможу тебе там навідувати?
- звичайно
- а він дозволить?
- ахто його буде питати
- розумно
- ну так
Далі ми пили каву із тістечками в повній тиші. Потім розрахувалися і пішли на свої робочі місця, і там сказала:
- Ну що тримайся подруга, якщо що кажи прийду розберуся з тим чуваком
- Добре
- Коли зустріч?
- Завтра
- Тоді тримайся
- Дякую
- До зустрічі
- Бувай
і ми розійшлися. Потім далі робочий день і далі додому. Там вечеря, душ, і спати.