РОЗДІЛ 4

УЛЯНА

І ось, ми були на місці. Біля великого десятиповерхового сірого будинку, точніше -  дорогого готелю з назвою "ОРИГІНАЛ", який світився написами, вогниками у вікнах, та вхідних дверях. Повітря було прохолодним, навіть трохи морозним, як для ранку, міський шум здавався приглушенішим, наче саме місце вимагало поваги. 

Я стояла, зупинившись перед входом, і майже фізично відчувала, як серце починає битися швидше  Я боялася. Страшенно. Здавалося, що якщо я сюди зараз зайду, все може змінитися — або в кращу сторону, або в гіршу. Але якщо я вже тут, то назад дороги немає. Тікати пізно.

Розрахувавшись з таксистом, я трохи затрималася біля входу, намагаючись заспокоїтися. Дихнула глибше, поправила волосся і вирішила, що час прийшов. Зробивши крок уперед, я зайшла всередину без проблем. При вході мене зустрів просторий хол, де було видно декілька людей, які чекали на щось або когось. Я не знала, де саме знаходиться його офіс, тому відразу підійшла до рецепції. За стійкою стояла молоденька дівчина, з якою я спробувала заговорити:

• Доброго ранку
• Доброго ранку, - посміхнулася вона, -  чим можу допомогти?
• Мені потрібно побачити Матвія Полякова
• Вам призначено?
• Ні, але він буде радий мене бачити
• В якій ви до нього справі?
• В особистій! 

Дівчина злегка насторожилася

• Що, ж.. Матвій Іванович не дуже любить таких відвідувачів - без запису і з особистими справами. Тим більше часто шахраї так пробираються або журналісти,  щоб щось вивідати…
• я ні  те, ні інше, не хвилюйтесь.. - спокійно, але наполегливо сказала я
• розумієте, я не можу просто так вас пропустити без запису. За запис  відповідає його секретар і його ще немає на місці
• Нічого, я почекаю..
•  Гаразд, але якщо Ви не скажете, що я Вас просто так без попередження секретаря пропустила..
• Я скажу, що пройшла коли Вас відволік телефон і клієнт - пообіцяла я
• Гаразд. Тоді йдіть, далі до секретаря, а там справи за Вами
• Дякую
• Десятий поверх, кабінет 105 там буде його секретар Олена, вона все вирішує з приводу відвідувачів 
• Чого так високо? Боїться що його пограбують?
• Ні, просто там його кабінет, і плюс має свої апартаменти якщо залишається допізна 
• Або приводить дівчат..
• Це не моя справа пані, за таким слідкувати 
• Розумію і Дякую
• І удачі з ним
• Дякую, мені це якраз потрібно

І далі я пішла до ліфта, зайшла натисла Десятий поверх і ліфт зачинив свої дверцята наче велика зубаста акула,  яка мене проковтнула,  і поїхав до верху. І ось клац кнопки дав зрозуміти що, я вже на місці, я вийшла і пішла прямо до кімнати з номером  105. 

І там і правда була молода дівчина років 25, якраз поливала квіти на вікні, струнка, гарна, ну це не дивно. Цей кабінет був просторий і великий, плюс диван для чекання і столик з журналами, і кавомашина,  що зручно для самообслуговування, все продумано для відвідувачів.

• Доброго ранку, - обернувшись до мене сказала вона,  -   Я Вас слухаю?
• Я , до Полякова
• У якій справі?
• В особистій!
• Наскільки я знаю, у Матвія Івановича сьогодні не було призначено зустрічей, тим більше особистих - рівним тоном відповіла дівчина 
• Він міг не сказати тобі! - наполягала я 
• Він мене про все попереджає - продовжувала дівчина 
• Значить не по все   - обржено сказала я 
• Все одно, я нічого не знаю про особливості зустрічі на сьогодні!  тому вибачте - пропустити  не можу!
• розумію, але це важливо, я звідси не піду поки його не побачу! - наполягала я 
• Усім завжди важливо! - Знаєте скільки сюди жінок приходить і так говорить? Кожного дня мінімум трое приходить!
• Здогадуюсь навіт з чим, але він мене прийме сто процентів
• З чого така впевненість? - здивовано говорила вона
• Сама побачиш! - коротко сказала я 
• Його ще не має на місці - відповіла дівчина  
• Я почекаю! я нікуди не поспішаю
• Як хочете панночко, я Вас попередила, щоб ви даремно не надіялись що він Вас прийме
• Я тебе почула, і дякую за турботу
• Ага

Дівчина Олена, хмикнула, наче їй на ногу упало, щось гидке і слизьке і незадоволено пішла і сіла за свій стіл і почала щось друкувати в комп'ютері, а я сіла на диван і стала чекати. 

Чекати довго не довелося, він залетів до приймальної як фурія і відразу з претензіями до дівчини, навіть не привітався, ну а що я можу сказати, ще й хамло, яке не цінує звичайних людей, і своїх працівників, сказавши:

• Олена, мені терміново треба звіт по останніх клієнтах, і витратах на свята, що були в цьому місяці! Знову повинен звітувати батькові! як мене це все вже дістало! цей постійний контроль!
• Доброго ранку Матвію Іванович - спокійно сказала дівчина 
• А так доброго ранку Олено - типу ой, я забув привітатися
• я все це зроблю, але..
• Що?? - обурливо сказав він, що вона посміла йому перечити своїит “але”
• До Вас прийшли…
• Хто??
• Дівчина…
• точно дівчина?
• так..
• І що хоче?
• Ну самі у неї запитайте, вона он сидить.. каже це дуже важливо і по особистому питанню, і без запису..