РОЗДІЛ 1

УЛЯНА.

Вечір п'ятниці. Спочатку здавалося немов звичайний вечір, але ні. Я сиділа у вітальні, це була велика та яскрава кімната в приємних світлих тонах, на вікні завжди були свіжі квіти по сезону, а зимою вазони. На темно коричневому, великому дивані, в будинку батьків. Я сиділа мовчки чекаючи коли ж хтось хоча б щось скаже. Я дивилася на них  з подивом і шоком, і не розуміла, що сталося, чому мене попросили все кинути і приїхати сюди, ще й так терміново. Немов щось з кимось сталося, невже мені, щось погане хочуть повідомити? Чим довше я чекала тим більше я нервувала,  а ж руки похололи, а вони все тихо повчали,  і ось мій батько  нарешті сказав:

-  що ж  думаю варто починати 

- так, пора вже! - відповіла я

           - ми тебе покликали, щоб сказати дещо важливе

- і що ж?

- ти тільки не нервуй доню

- тоді скажіть в чому вже справа мамо!

- гаразд, батько все скаже… - і вона глянула на батька і кивнула йому, щоб говорив:

- Ти маєш вийти заміж Уляно! - сказав батько 

- що?

- ти все почула ..

- за кого? І чому?

- це заради твого брата

- а я тут до чого??

- він сплатить усі борги твого брата, 

- і що?

- він дуже впливовий у місті і може  допомогти Кирилу розібратися з усіма його проблемами і заборгованостями, і тими що є перед цим чоловіком і нашими теж, словом він згоден допомогти

- А я яким боком до боргів Кирила?

- тим, що він повідомив що, взамін  оплати своєї допомоги, Кирилу і нам, він  хоче тебе доню, - спокійно сказала мама

- що?? - криком сказала я

- він хоче щоб,  ти стала його дружиною доню

- я не річ щоб мене так просто взяти і продавати або купити!

- тебе ніхто не продає, і він не хоче тебе купити, просто ми просимо зробити це заради брата, це взаємовигідна угода 

- Але це не справедливо! - обурливо кричала я

- Зрозумій це заради життя та здоров’я твого брата, він заради тебе зробив би те саме..

- мамо ти себе чуєш?? Кирило в житті не пішов би на таке заради мене! Заради  грошей так!

- доню не кажи так..

 - я кажу  правду мамо! Кирил на таке не пішов би, і замість того щоб, він сам з усього виплутувався, я маю жертвувати всім заради нього! це моє життя мамо!

- доню, це не надовго..

і тут до мене дійшло, хто міг би цього хотіти, і я сказала:

- це він так? Цей чортів сноб Матвій  ПОЛЯКОВ, з яким Кирило вже мав одну неприємну справу?

- так..- майже тихо відповіла мама

- Ви знаєте, що він зробив! І як сильно я його ненавиджу після того випадку і просите зараз  мене ЦЕ зробити?

- Доню прошу, погодься, це заради брата

- чому я? Чому не Оля?!

- тому що він сказав конкретно  або Ти, або він знищить всю нашу сім'ю, а він це може зробити, повір. 

- от сволота! - це мене навіть розізлило

- доню..

- значить ще й шантажувати вирішив, от  козел лицемірний 

- дуже прошу тебе донечко зроби це.. якщо не для брата, то для нас.. зараз все залежить саме від тебе…- благаюче сказала мама

- а мені з цього що буде?

- він залишить нас  в спокої і ти потім матимеш половину його майна.. потім можеш робити що схочеш, а головне у тебе буде влада

- знаючи його, мені нічого не світить, там обов’язково буде контракт, згідно якого мені не дістанеться ні копійки 

- цього ніхто не знає, тому так наперед говорити не варто..

- А якщо він мене вб'є?

- якщо він би цього хотів, то не наполягав на весіллі.

- я хочу подумати!

- добре.. - сказав батько

- але не довго - сказала мама 

- тоді я додому завтра приїду і скажу відповідь

- добре

- ми будемо чекати

- ага..

І я мовчки піднялася, взяла сумочку і пішла до свого старенького червоного кольору Рено, завела мотор і поїхала до себе в квартиру. Боже ну придумати таке я і заміж за цього виродка. У мене просто немає слів, як висловити свою злість із цього приводу, і самого Полякова. Все це трапилося місяць тому один випадок і моє життя пішло під укіс і все через цього виродка. Цей день я ніколи не забуду, я все пам'ятаю як зараз...

*******

Місяць тому.

Мене звуть Уляна Ігорівна Котова, мені 27, середньої статури дівчина, зовсім  не висока, приблизно 170 см на зріст, блондинка, працювала я в туристичній агенції вже третій рік. Все було добре, я купила собі квартиру і жила окремо. З особистим життям звичайно не залагодилося, але я з цього приводу не парилася, знала, що всьому свій час. Що навіть і мені колись засвітить сонце в цьому темному тунелі.

І ось одного вечора, до мене зателефонував мій брат Кирило, щоб забрати його біля роботи, бо він потрапив в аварію, і машину треба в ремонт. Він працював барменом у барі біля готелю "ОРИГІНАЛ" якраз біля нього були гральні автомати, він часто там зависав, і звичайно заліз у борг, ми вже звикли, він щоразу клявся, що це все останні раз, але, на жаль ні. 

І ось цього разу я думала, що ця аварія з цим пов'язана, і все буде так само, і знову мені платити його борг, як це мене вже дістало. Він дорослий чоловік, а його різні проблеми весь час розгрібаю я, його менша сестра!

Коли я приїхала була в шоці, він стояв біля двох машин, і обидві були розбиті: одна його, а друга дуже шикарна - джип,і з вигляду дуже дорога явно якомусь багатому мажору належить. Я підійшла до брата і почала: