Глава 23

Тайрнан за секунду опинився біля Аніки. Дівчина тільки встигла піднятися з підлоги і хотіла повернутися до Таннари. Але Тайрнан схопив її за лікоть і ривком підняв на ноги.

- Тепер ви помінялися ролями, голуб'ята, - холодно заявив він, перехопивши дівчину за шию.

Усвідомивши озвучений натяк, Таннари підскочив на місці, приймаючи бойову стійку і загрозливо гарчав. Ігноруючи жахливий біль, приготувався атакувати.

- Не дурій, щеня, - Тайрнан кивком голови вказав на одного з тигрів. – Один невірний рух – і вони роздеруть тебе на шматки, а твою дівчину змусимо виманити до нас когось. Але я даю тобі шанс зберегти своє життя лише в обмін на іншу дівчину.

- Ні, - категорично заявив Таннари, зробивши крок вперед.

- Впертий, значить, - усміхнувся сивочолий тигр.

Він став повільно здавлювати шию дівчини, перекриваючи дихання. Вона захрипіла, хапаючи ротом останні подихи повітря. Намагалася звільнитися від чіпких пальців, вдарити свого кривдника кулаком навмання. Але все марно: вожака роду їй не здолати. Аніці стало шкода саму себе: сьогоднішній день явно не задався. З самого ранку її цілеспрямовано намагаються покалічити, а тепер ще й вбити.

- Смію припустити, що вас можна вбити так само, як і нас: відірвавши голову або вирвавши серце; втопивши або задушивши, - промовив Тайрнан. – Ти готовий нею пожертвувати?

Він потягнув руку вгору, підіймаючи Анику за шию. Ноги дівчини відірвалися від підлоги. Вона судорожно засмикалась і вхопилася за руку Тайрнана.

На заявлену загрозу Таннари перемістився вперед на кілька кроків. Брати-тигри відреагували на його дії тієї ж секунди: Шерхард став між ним і батьком. Загрозливо оскалившись, загарчав.

- Для початку можу просто скрутити шию, - невимушено сказав Тайрнан, другою рукою перехопивши голову Аніки, - і вона буде ще жива.

Він натиснув на голову дівчини. Аніка відчула, як захрумтіли її шийні хребці. Ще легке зусилля – і шия повернеться під протиприродним кутом. У своєму вовка вона не сумнівалася: він вибере її сторону. А ось в перевертнях-відлюдниках впевненості було мало. Де гарантія, що вони їх відпустять, що не звернуть їй шию, коли Таннари відступить, що не пошматують його? Жалісне скигління вирвався сам по собі.

Таннари застиг: будь-яке пошкодження може нашкодити Аніці безповоротно. Перед ним постав складний вибір: захищати зграю або дружину. Існувала ймовірність зв'язатися шлюбним союзом з іншого вовчицею у разі смерті пари, але він виразно відчував, що не перенесе такої втрати. Він швидше зграєю пожертвує, ніж коханою.

З великим жалем Таннари повільно позадкував. Опустивши голову, він глухо промовив:

- Добре. Не завдавай їй шкоди.

- Так вже краще, - задоволено промовив Тайрнан, послаблюючи захоплення на шиї дівчини. – Я не хотів їй шкодити, але як би не погодився, то довелося б. Так що, готовий обміняти її і себе на одну вовчицю?

Відчувши ослаблення на шиї, Аніка різко вдихнула і закашлялася.

- Але дай слово глави роду, що відпустиш нас, - зажадав Таннари.

- Добре, - без зволікання погодився Тайрнан. – Даю слово глави роду, що відпущу вас, коли отримаю іншу дівчину. Так які будуть пропозиції?

В розгромленій кухні зависла тиша. Таннари жваво міркував, що запропонувати тигра.

- У мене є сестра, - несподівано заявив він. – Пропоную її в обмін на нас.

- Сміливо, - з часткою подиву сказав Тайрнан.

- Вона повинна приїхати сюди завтра, - уточнив Таннари. – Але можна попросити, щоб приїхала вже сьогодні.

- Чудово. Вам же краще. Швидше отримаєте бажану свободу. І як же можна прискорити її приїзд?

- Ні! – втрутилася Аніка, смикнувшись з рук голови тигрів. – Ти не можеш так вчинити з сестрою.

Вона слухала їх і не вірила своїм вухам. Таннари не раз говорив, як дорожить сестрою, як вона завжди його виручала. А тепер вирішив віддати її на поталу цим тиграм-відлюдникам?

- Тобі слова не давали, - Тайрнан смикнув її назад і посилив хватку. – Чи ти готова пожертвувати його життя, а потім своїм? Хоча, якщо бажаєш, тебе можна залишити в якості забави для мого другого спадкоємця.

- Ні! Тасмин на таке не заслуговує! – не вгамовувалася Аніка, продовжуючи відчайдушні спроби вирватися.

- Мовчи, - владно промовив Таннари.

- Правильно, - хмикнув Тайрнан, - слухай, жінко, що тобі твій чоловік каже, якщо не хочеш стати вдовою.

- А ти не забувай, що дав слово відпустити! – нагадав Таннари.

- По-моєму, я вже один раз сказав. В нагадуваннях немає потреби, - роздратовано промовив тигр. – А то ж можу і передумати.

- Тоді я зроблю все, щоб ми обидва не вижили, - Таннари кивком вказав на Анику.

- Відчайдушне вовченя, - всміхнувся Тайрнан. – Гаразд, відпустимо вас, як тільки твоя сестра буде у нас.

Таннари повільно кивнув на знак прийняття його заяви.