Глава 13

Прийшовши вранці на кухню, Кристал виявила там господарюючих Аніку і Таннарі. Вона обвела поглядом свої володіння, оцінюючи масштаб руйнувань: на плиті кипіла каструля, Аніка щось нарізала на обробній дошці, а хлопець тримав щось у руках і чистив. Оговтавшись від побаченого, вимогливо запитала:

- І що тут відбувається?

- О, мамо, - Аніка повернулася до неї. - Ти вже прокинулася. Я тут взяла на себе сміливість приготувати сніданок.

- Хм, зазвичай це моя турбота, - усміхнулася Кристал, проходячи далі.

- Сьогодні ми вирішили взяти ініціативу на себе, - розвела руками Аніка, вказуючи на стіл, потім на чоловіка, який тримав в руках цибулину. - І Та ... Томмі мені допомагає.

Перевертень посміхнувся жінці щирою посмішкою і помахав рукою в знак вітання, вдаючи із себе саму привабливість. Май він хвоста, напевно, ще б привітно їм виляв.

- Я цілком в змозі впоратися з таким завданням, - з легкою образою промовила Кристал.

- Мамо, - Аніка вивчила її уважним поглядом, - ти вчора перехвилювалася, і потрібно було відпочити довше. Напевно, ти взяла надто багато турбот на себе про нас. Так що нам тільки в радість допомогти тобі. Вчора ми допомогли татові, сьогодні - тобі.

- Так і бути, - Кристал м'яко посміхнулася, - дарую вам помилування, якщо нічого тут не зруйнуєте.

- Ми постараємося, - Аніка зиркнула на Таннарі глузливим поглядом.

- Але обідом я займуся вже сама. А то дивлюся, ти нещадно експлуатуєш свого чоловіка, змусивши чистити цибулю, - докірливо промовила Кристал, підійшовши до них.

- Я добровільно зголосився, - заявив Таннарі, підкидаючи очищену цибулину в руках. - На мене він не діє.

Кристал здивовано подивилася на хлопця, тоді як Аніка, кинула на нього застережливий погляд.

- Яка чудова властивість. Я б від такого не відмовилася, особливо коли задумую готувати цибульний пиріг.

- Я нечасто таким займаюся, може, із-за цього, - знизавши плечима, поспішно пояснив він, щоб не викликати зайвих розпитувань.

 Тоді не варто зловживати цим, - Кристал змовницьки підморгнула йому.

- У мене майже все готово, - повідомила Аніка, щоб відволікти розмову на іншу тему. – І можна буде снідати.

- Як добре, що у мене є така чудова донечка, - Кристал пригорнула од себе Анику і поцілувала в щоку, а відпустивши, звернулася до хлопця: - А тобі, Томмі, спасибі, що вчора поставився з розумінням до примх вразливою старої.

- Ви зовсім не стара і ще дуже молоді, - відповів Таннари, посміхаючись. – І не варто подяк за таку дрібницю. Я готовий захищати ваш будинок так само, як і свій. Адже ми тепер одна сім'я.

Пізніше сім'я зібралася за столом. Снідаючи, обмінювалися враженнями про вчорашню пригоду. Кристал наполягала на своєму, що їй нічого не привиділося. Інші ж не стали наполегливо сперечатися з нею. І кожен залишився при своїй думці. Таннари відмовчувався, не включаючись в розмову, якщо тільки його конкретно про що не запитували. Він зауважив докірливі погляди Аніки, які вона кидала на нього крадькома, і усвідомлював, що був винуватцем цього спору і занепокоєння жінки.

Весь день Аніка і Лукас стежили за тим, щоб Кристал відпочивала як можна більше, не дозволяючи їй нічого робити. Коли підійшов час обіду, Аніка запропонувала їй допомагати, але жінка відмовилася. Але після настійливих умовлянь з боку Лукаса і дочки, вона здалася і прийняла її допомогу.

- Ну от, - засмучено промовила Кристал, оглянувши вміст холодильника і шаф, - піддалася вам, і тепер у нас брак продуктів.

- Що не так? – заперечила Аніка. – Он скільки ще всього. Можна і з цього приготувати.

- Це зараз, а на вечерю не залишиться, - констатувала мати і продовжила повчально: – А чоловіків потрібно годувати гідно. Он Томас худенький, ніби його не годують вдома. І апетит такий...

- Просто вовчий, - киваючи, закінчила за неї Аніка. – Але запевняю, що вдома годують його краще, ніж де-небудь. Просто він через весільний клопоіт трохи втратив форму. Молодий зростаючий організм витрачає багато енергії.

Вдаватися у роз'яснення, що її чоловіка до весілля майже місяць тримали в ув'язненні, де він відмовлявся від їжі, звичайно Аніка й не думала. Але і давати матері зайвий привід для занепокоєння не хотіла.

- Тим більше потрібно подбати про її відновлення, - заявила Кристал. - Ви мені голову задурили, і я не поїхала за покупками. Пообідаємо і тоді вже з'їжджу.

- Нікуди ти не поїдеш, - категорично заявила Аніка. – Тобі зайві хвилювання ні до чого.

- В поїздці за покупками немає нічого хвилюючого, - нерозуміюче заперечила Кристал.

- А раптом знову щось привидиться, - пояснила дочка. – Темніє рано. Знову злякаєшся.

- Ох! Ну ти вже зовсім мене божевільною старою хочеш зробити, - образилась мати.

- Пробач, - винувато мовила Аніка, - я хвилююся за тебе. Напиши список того, що тобі потрібно, і ми з Томмі самі поїдемо.

Мати допитливо подивилася на неї, не поспішаючи поступатися.