Глава 33

Минув тиждень з моменту ритуалу. До Таннарі сили поверталися, але не так швидко як очікувалося. Все сімейство продовжувало опікувались над ним, не дозволяючи напружуватися.

- Це якийсь кошмар, - поскаржився Таннарі, повертаючись до кімнати після сніданку. - Навіть в спортзал не пустили. Таке відчуття, що і мене теж вважають вагітним.

- І як тобі на моєму місці? - хмикнула Аніка.

- Тобі ж лікар прописав, а мене за що? - не бажав здаватися Таннарі. - Я відчуваю себе відмінно.

- Але як казав лікар: треба поберегтися, - усміхнулася Аніка. - Цуценятам не варто перенапружуватися.

Таннарі з ображеним виглядом покосився на неї. Вона тільки задоволено посміхнулась.

Вже біля самих дверей кімнати їх нагнав один з охоронців.

- Господарю Таннарі, - покликав він.

- Так, - Таннарі зупинився і повернувся до нього. - Щось трапилося?

- До вас прийшли, - повідомив він.

- Хто? - здивувався Таннарі.

- Якийсь хлопець, - відповів охоронець.

- І де він?

- Біля воріт маєтку. Він вимагає зустрічі з вами.

- А хто такий буде?

- Схоже з наших. Перевертнів. Сказав, що ви повинні виконати обіцяне.

Таннарі здивовано підняв брови, намагаючись пригадати, що, кому обіцяв і не виконав. Аніка з не меншим інтересом дивилася на чоловіка.

- А що я йому обіцяв, він не уточнив?

- Сказав, що буде говорити тільки з вами.

- Так ведіть його сюди, - звелів Таннарі. - Буду з'ясовувати, що ж я такого наобіцяв.

- Ви дозволяєте чужинця зайти на територію? - уточнив охоронець.

- Мені далеко від будинку відходити не дозволяють, так що доведеться його доставити сюди, - неохоче пояснив Таннарі. – Приведете його до холу.

- Добре, - охоронець вклонився і пішов.

- Кому ти обіцяв що? - поцікавилася Аніка.

- Хотів би я і сам знати, - Таннарі спантеличено почухав потилицю.

Вирішивши вже не йти до кімнати, вони відразу попрямували в хол.

Той, кого вони побачили, був останнім, кого можна було очікувати. У супроводі двох охоронців в хол увійшов Шерхард. Перебуваючи ще на другому поверсі, Таннарі з приголомшення дивився на представника смугастого сімейства.

- Не може бути... - видихнув він.

Аніка дивилася на нього з таким же подивом.

- Як він знайшов нас?

- Хтось нас здав, - обурено сказав Таннарі крізь зуби.

- І що ж ти такого обіцяв, що він сюди приперся?

- Не знаю.

Вони підійшли до сходів і зупинилися.

- Що тобі треба? - голосно промовив Таннарі, привертаючи до себе увагу.

Спадкоємець роду Тигрів підняв голову і подивився на пару.

- І тобі не хворіти, пацан, - криво посміхнувся самовпевнений тигр. - А тобі, мала, привіт від Хеджі.

Таннарі мимоволі загарчав і зробив крок у бік, загороджуючи собою Аніку.

- Можеш цей привіт засунути йому під хвіст, - зло прогарчав, палячи тигра поглядом.

- Ось воно як. Ми тебе в своєму будинку приймали з усією гостинністю.

- Це ти то? - пирхнув Таннарі, неспішно спускаючись. - Забув, що хотів нас на вечерю зжерти?

- Гаразд, підловив, - Шерхард закивав. - Але і я не чаї ганяти прийшов.

- Як ти нас знайшов? - вимогливо запитав Таннарі.

Шерхард обвів поглядом вовків.

- Ми належимо до одного народу і маємо право на дотримання законів.

- Яким це боком стосується до місця нашого проживання?

- Ваші старійшини люб'язно надали мені адресу, - заявив Шерхард. - Ти обіцяв мені свою сестру.

- Що?

Таннарі вважав, що межа його подиву вже досягнута на появі тигра, але той її зламав своєю заявою.

- Ти обіцяв мені в дружини свою сестру, - самовпевнено повторив Шерхард.

- Ти там, в лісі, мухоморами об'ївся?

- Відповідно до законів ти зобов'язаний виконати дану обіцянку.

- Ти точно з дуба впав в своєму лісі. Яка обіцянка? Ви розідрати мене хотіли. І якби не спецзагін ви б нас не відпустили. Я обіцяв вас не чіпати, якщо ви нас не чіпатимете.

- Але якби твоя сестра залишилася, ми б вас відпустили, - наполягав на своєму Шерхард. - Батько дав тобі слово. Значить, і ти повинен тримати своє.

Тигр дивився на молодого вовка з викликом.

- Що тут відбувається? - почули вони голос Акелана.

Усі присутні поглянули нагору. Глава Дармун стояв біля перил і запитально дивився на них.