Глава 26

Через декілька днів життя до звичайного. Ніби й не було нещасливої подорожі і острова. Трійця вовченят виявилася знову в безпеці і турботі, але замкнені в маєтку. Повідомлення громадськості про порятунок спадкоємців вирішили трохи відкласти. Наіра зголосилася доглядати за ними, поки Акелан займався розслідуванням аварії яхти. Так і тяглися одноманітні тижні.

Тасмін тужила в очікуванні зустрічі зі своєю парою. Таннарі спостерігав за сестрою, і йому не подобалося, як вона змучилася через нахабного вовка.

- Ну що? Рятувальник до сих пір не з'явився? - поцікавився він якось, вловивши момент, коли вони залишилися вдвох.

- Ні, - неохоче зізналася Тасмін.

- А ти батькові говорила, що зустріла свою пару?

- Ні ще.

- Чому ж? Він хоч буде готовий до його візиту. Або сумніваєшся, що він з'явитися? - уїдливо запитав Таннарі. - Я ж тебе не просто так від нього подалі тримав. Якби зблизилися, страждала б ще більше.

- Не було підходящого моменту, - буркнула сестра, косо глянувши на брата. - А сам вже зізнався?

- Мені поки не в чому зізнаватися, - незворушно парирував Таннарі.

- А ти чого чекаєш? - Тасмін недовірливо прищулилася. - Хоча б їй сказав. Адже без доктора ніхто точно не скаже.

- Шшш, не кричи, - шикнув на неї Таннарі, озираючись на всі боки. - Я теж чекаю слушного моменту.

Тасмін болісно закотила очі і прикрила обличчя рукою.

- Я взагалі про тебе турбуюся. Бачу ж, як звелася, чекаючи його. А про свої проблеми я сам подбаю.

- Я про свої теж можу подбати, - гордо заявила сестра. - Рафаель як-ніяк на службі, і думаю не так просто може взяти і кинути просто за бажанням. Це тобі не в клубах зависати.

- Гаразд, справа твоє, - знизавши плечима, відповів Таннарі. - Але потім не плач. Сподіваюся, твої надії виправдаються. А інакше доведеться мені особисто його на той же острів відбуксирувати.

Тасмін невдоволено рикнула на нього і пішла.

- Ось так завжди: бажаєш, як краще, а опиняєшся винуватим, - сказав Таннарі їй навздогін.

 ***

Якось Наіра сиділа на кухні, насолоджуючись своїм улюбленим чаєм. Пізніше з'явилася Аніка. Вона привіталася і стала обшарювати тумбочки і полички. Спостерігаючи за безуспішними пошуками дівчини, вовчиця поцікавилася:

- Люба, що ти шукаєш?

Аніка обернулася до жінки і подивилася дивним поглядом.

- Корицю, - через хвилину відповіла дівчина. - Страшно захотілося кориці. Булочки я вже з'їла. Думала ще є, але виявляється вже немає.

Вона розпачливо розвела руками. Кілька хвилин  Наіра уважно дивилася на невістку. Аниці навіть стало ніяково від такого уважного погляду. Наіра піднялася з-за столу і підійшла до однієї з шафок. Діставши з неї невелику коробочку, простягнула Аниці.

- Ось, візьми скільки тобі хочеться, - з посмішкою промовила Наіра. - А булочки я звелю, щоб ще спекли.

Аніка з вдячністю прийняла коробочку, чуючи в ній бажане.

- Дякую, - радісно подякувала вона, відкриваючи кришку.

Усередині коробочку більше половини заповнювала мелена кориця. Відчувши приємний аромат, дівчина глибоко вдихнула і мимоволі облизнулася.

- А можна... - невпевнено промовила Аніка, глянувши на свекруху. - Можна все забрати? Що залишиться, принесу.

- Звичайно, можна, люба, - широко посміхаючись, відповіла Наіра, але в її погляді вловлювалася стурбованість. - Можеш цукру додати, так буде смачніше.

- Ще раз дякую, - Аніка кивнула, ковтаючи слину.

Вона відкрила один з ящиків і дістала чайну ложечку. Повагавшись над коробкою, вона набрала ложку з гіркою і з насолодою з'їла пряний порошок. Наіра тільки здивовано підняла брови, нічого не сказавши, і з розумінням посміхнулася.

Відчувши себе дуже незручно, Аніка прихопила коробочку і залишила кухню.

- Якщо захочеш ще, - сказала Наіра, - я замовлю.

Аніка призупинилася в дверях і, обернувшись, кивнула.

Незвична поведінка дівчини змусила Наіру турбуватися. Тому вона вирішила переговорити з сином якомога швидше.

 ***

Пізніше Наіра підловив Таннарі, коли він з безтурботним виглядом пив каву і їв бутерброди за барною стійкою на кухні. Переконавшись, що більше нікого немає, різко підскочила до нього.

- Ти що накоїв? - сердито засичала вона йому на вухо.

- Я?

Таннарі злякано глянув на матір, перебираючи подумки перелік своїх провинностей, які могли так розізлити. Судячи з її холодного погляду, вона готувалася одразу на місці закопати його.