Глава 19

Таннарі рішуче пробирався крізь джунглі. Орієнтиром служив стовп диму, що підіймався над табором піратів. Незабаром з боку моря пролунав новий вибух, що сповістив про успішне виконання сестрою дорученого завдання. Призупинившись, він прислухався. Інших підозрілих звуків чутно не було.

Чим більше він віддалявся від вовчиці, тим менше задуманий план здавався розумним. Придушивши звірячу волю, він продовжив шлях до табору. По дорозі виламав підходящу гілку і заточив ножем кілька невеликих дерев'яних кілків. Найпростіше вбити вампіра можна, загнав кілок прямо в серце. І він сподівався на шанс нанести такий удар.

Наче янгол помсти, перевертень з'явився серед клубів диму та полум'я. В одній руці тримав автомата, в інший пістолета. Просуваючись, він не роздумуючи, розправлявся з головорізами, користуючись моментом раптовості. Ледве помітивши його, вони почали стріляти. Перевертень реагував в рази швидше. Однак всіх куль уникнути не вдалося. Одна попала в плече, друга в бік. На отримані поранення Таннарі не звертав уваги. Адреналін, що підскочив, зробив нечутливим до болю. З диким гарчанням він без промаху потрапляв в обрані цілі. Пірати, що насмілилися вийти проти нього, падали мертвими один за іншим. Запахи крові та смерті п'янили і розохочували звірячу сутність.

Вампір з'явився на шляху, коли з головорізів в живих залишилося п'ятеро. Як перелякані собачки, вони тулилися до хазяїна і просили захисту від божевільного хлопця.

Вдягнений в важкий плащ з великим капюшоном, Алексо стояв біля свого намету. Вибух і пожежа не дісталися до неї.

- Не чекав я такого результату, - промовив вампір. - Думав ви до кінця віку будете ховатися. Ну, або попливете заради втечі.

- Не на тих нарвався, - вишкіривши ікла, прогарчав Таннарі.

Він без відступу і попередження підхопив автомат і вистрілив в вампіра. І продовжував утримувати деякий час спусковий гачок перш, ніж до нього дійшло, що магазин автомата порожній. Упир стійко прийняв послані йому кулі і тихо засміявся.

- Думаєш, це мене зупинить? Дурний пес.

- Дідько... - розгублено промовив Таннарі, ронячи зброю на землю.

Пірати, яких підігнав вампір, зреагували швидко. Кулі просвистіли зовсім поряд, коли Таннарі метнувся до найближчого дерева, ховаючись від них. Тепер у нього залишався лише пістолет. Діставши обойму, перерахував патрони - всього сім. Інша зброя знаходилася в зоні обстрілу.

- Ось це було неуважливо, - театрально обурився Алексо. - Стріляти, коли з тобою розмовляють.

Він раптово схопив одного зі своїх посіпак за шию. Закинувши йому голову, впився зубами в місці сонної артерії. Наситившись, відкинув тіло убік. Отримані поранення затягнулися в лічені секунди. Решта пірати з трепетом подивилися на хазяїна, але залишилися стояти на місцях.

- Відчайдушним кроком було з'явитися сюди, - продовжив вампір. – Тебе, мабуть, погано вчили. Тобі не впоратися зі мною. Пси не рівня нам.

- Не зважай, - вигукнув Таннарі, - у мене вистачить сил з тобою розправитися.

Пішла хвилинна пауза.

- Хм, а я недооцінив тебе, - задумливо промовив Алексо. - Мабуть, ти вожак. А самиці де? Ховаються десь?

- Це тебе не стосується, - рикнув вовк.

- Ну, як же не стосується, - глузливо сказав Алексо, повільно наближаючись до дерева. - Буде приємно похвалитися трофеєм з трьох псів.

- Ти жодного не отримаєш, - прогарчав Таннарі, вискакуючи з укриття.

Останні кулі з пістолета він розрядив в вампіра, що наблизився. Відкинувши пістолет, метнувся до супротивника. На ходу вихопив заготовлений кілок і прицілився у серце. Наближаючись, він за мить до контакту побачив обличчя упиря: той чекав і посміхався хижою посмішкою, і виступаючі ікла впивалися в нижню губу.

Таннарі кинувся вперед, збираючись завершити розпочате. Вампір виявився швидшим. Перехопивши руку перевертня зі смертельним для себе зброєю, вдарив його під дих.

Перший удар змусив зігнутися від болю. Вампір, справді, виявився сильнішим. Та й отримана в бік куля дала про себе знати. Ще удар. Ще. Вампір бив, не дозволяючи хлопцю прийти в себе. Але здаватися Таннарі не збирався. Зав'язалася сутичка.

Пірати цього разу не поспішали втручатися. Вампіра бавили безуспішні зусилля вовка здолати його. На удари бив у відповідь і дряпав кігтями. Вдача не супроводжувала Таннарі: вампір перехопив другу руку і заломив її за спину.

- Ти сильний, - жваво промовив Алексо. - З тебе вийде відмінне джерело.

- Світло зжере твій прах... - прогарчав у відповідь Таннарі, переводячи дихання.

- Не сьогодні, - посміхнувся Алексо, утримуючи перевертня за руки. - Але мені цікавіше за все, як ви перетворюєте людей в собі подібних? Я такого ніколи не зустрічав. А було б дуже добре робити людців такими як ви. Така можливість була б на вагу золота. Як ви зробили ту дівчину однієї з вас?

- Це не так просто, як тобі хотілося б, - відповів Таннарі, силкуючись вирватися з хватки упиря.

- Гаразд, розберуся з тобою, - подражнив він, - займемося ними.

- Ага, чекай-сподівайся.