Глава 15

Раптова поява Акелана в штабі безпеки зграї змусило всіх різко завмерти. Хто як стояв з паперами в руках або телефонами, так і залишилися стояти.

- Що вам відомо про катастрофу і пасажирів? - без зайвих вступів одразу запитав він.

Вовки переглядалися між собою, шукаючи сміливця, готового відповісти ватажкові.

- Господарю, Акелан... - подав голос шеф служби безпеки.

- Радий, що ви пам'ятаєте моє ім'я, але я хочу почути відповідь на питання, - різким тоном промовив Акелан.

- Господарю... - шеф безпеки запнувся під холодним поглядом глави зграї. - У нас є підтверджені дані про катастрофу яхти. Ми вже направили туди корабель для пошуку чорного ящика і з'ясування подробиць.

- І?

- Він буде в Таспійском море завтра.

- Стривайте, - Акелан недовірливо примружився. – До чого тут Таспійское море?

- Тому що яхта зазнала аварії там, - тихо повідомив шеф служби.

- Як вона там опинилася, якщо повинна бути в Анорском? - здивовано запитав Акелан.

- Ми це з'ясовуємо... - винувато опустивши очі, відповів шеф.

- А ще щось путнє ви можете мені повідомити? - вимогливим тоном запитав глава зграї, обводячи поглядом присутніх. - Або мені іклами з вас витягати?

- Капітана яхти допитують, - відповів один з помічників шефа безпеки.

- Як це капітана яхти допитують? - здивовано перепитав Акелан. - Він вижив під час катастрофи яхти?

- Ні, на борту знаходився інший капітан, який заміняв нашого, - уточнив помічник.

- Що значить інший капітан? - загарчав Акелан. - Чому я дізнаюся про це тільки зараз?

Вовки, що знаходилися у кімнаті, затамували подих від жаху. Гнів ватажка відчувався на відстані.

- Пробачте, господарю, - наважився продовжити шеф безпеки, - на момент відправки яхти наш постійний капітан не зміг з'явитися на службу. Тоді він доповів, що пропало його вовченя, і він зайнятий його пошуками. Тому ми знайшли йому заміну, взявши капітана з іншої зграї. Рейс був нескладний, а добробут вовченяті стояло під загрозою...

- А хто мені моїх вовченят знайде? - люто рикнув Акелан, ступивши до шефа служби безпеки.

Чоловік мимоволі здригнувся і заплющив очі, чекаючи удару.

- Ви розумієте, що сталося? Через ваші помилки мій спадкоємець був поставлений під удар, - Акелан відволікся від тремтячого підлеглого і обвів поглядом кімнату. - Ви розумієте, що спадкоємці мого роду, вашої зграї, зникли?

Члени зграї з пониклі видом відводили очі.

- Якщо Таннарі або хоча б Тасмін не знайдеться, наша зграя, вважайте, знищена, - озвучив глава можливий страшний вирок.

- Пане, команда, відправлена на пошуки яхти, одна з кращих, - промовив шеф служби. - Вони оглянуть місце аварії і дістануть чорні ящики. Ми обов'язково з'ясуємо, що сталося.

- Я бажаю почути всі подробиці від початку до кінця, - зажадав Акелан. - Починаючи з того, як ви допустили незрозуміло кого плисти з моїми вовченятами на яхті і закінчуючи іменами тих, хто плив в тій команді.

- Але капітан яхти сам порадив собі заміну... - виправдовується тоном промимрив шеф.

- Ось з цього і почнемо, - рикнув Акелан. - Моє шосте чуття підказує мені, що все тут не спроста.

***

Аніка почула шурхіт за спиною і озирнулася. Таннарі вибрався з печери і підійшов до неї.

- Доброго ранку, - промовив він.

- Швидше вечір, - усміхнулася вона.

- Я так надовго вирубався? - здивовано запитав Таннарі.

- Виходить, що так.

- А Тасмін де? - поцікавився він, не бачачи поруч сестри.

- Вона до річки пішла, - Аніка вказала в сторону води. - Пити захотіла. Сказала, повернеться швидко.

- Все ж піду, перевірю, як вона там, - сказав Таннарі.

Він швидко поцілував Аніку в верхівку і поспішив по стежці, що веде до берега. Аніка проводила його поглядом і засмучено зітхнула. Її вовк виглядав привабливо навіть у брудних пошарпаних шортах. Чого не могла сказати про себе: сплутане волосся, брудні ноги і руки. Порвана спідниця і заяложена туніка. Мрії про душу і чистий одяг доведеться відкласти на невизначений термін. Народжених вовками подібні дрібниці, схоже, зовсім не турбували.

Таннарі дістався до річки і побачив Тасмін. Дівчина сиділа біля води і дивилася на своє відображення.

- Гей, сама себе гіпнотизуєш? - насмішкувато спитав брат, наближаючись.

- Ні, - похмурим тоном відповіла Тасмін, відвернувшись від споглядання себе на водній гладі.

Вона відвернулася від брата і поправила волосся, прикриваючи пасмами пошкоджену частину обличчя.