Глава 9

«Вовча магія» продовжувала борознити простори теплого моря. Вовки насолоджувалася круїзом і відпочинком. Безтурботність і веселощі стали незмінними супутниками маленької компанії. Але була й негативна сторона – нудьга і одноманітність. Борючись з ними, вони шукали різні розваги: плавання з аквалангами, підводне полювання, стрільба по тарілках, випущеними з катапульти. До деяких забав залучили навіть членів екіпажу, щоб було веселіше.

Влаштувавшись на шезлонгах після купання, трійця приймали сонячні ванни і пили коктейлі.

Аніка крадькома поглядала на Таннарі, що розташувався між нею і Тасмин. Сонце грало на його гладкій шкірі, покритій крапельками води. Хотілося витерти їх долонею, досліджуючи рельєф міцних м'язів.

- Ще пара днів цього раю, і будемо повертатися додому, - з нотками смутку промовив Таннарі.

- Пропонуєш продовжити термін нашого арешту? – усміхнулася Тасмин.

- Чому б ні? – він глянув на Анику. – Сонечко, а ти що скажеш?

- Навіть не знаю, - не відкриваючи очей, відповіла Аніка. – Складно визначитися. Не хочеться відбувати повинність, але якщо покарання буде в такому вигляді, то можна і продовжити.

- Підтримую, - радісно вигукнув Таннарі. – Коли нам ще вдасться втекти від турбот так вдало? Треба користуватися моментом. Якщо всі згодні, то круїз можна продовжити.

- А ти, схоже, увійшов у смак байдикувати, - засміялася Тасмин.

- По-твоєму, я не заслуговую на відпустку? – підвівшись, обурився брат. – Ми стільки всього пережили за останній час, хіба ми не можемо розслабитися? Я одружився, а у нас навіть медового місяця не було. Де справедливість?

- Ти сам вибрав свою долю, - байдуже відповіла Тасмин, задвигаючи крислатий капелюх на очі.

- Так, сам, і не про що не шкодую, - не став сперечатися Таннарі. – Але я можу надолужити згаяне?

- Можеш, звичайно, - відгукнулася сестра. – Але як би це нам боком не вилізло.

- Якщо ми прогуляємось морем на кілька днів довше, нічого страшного в тому немає. Чи може ти проти?

Тасмин підняла капелюх і глянула на брата. Його погляд блищав від щенячого запалу в очікуванні відповіді, залишалося тільки заплигати на місці і завиляти хвостом. Іноді він визнавав таки в ній старшу і шукав схвалення деяких вчинків.

- Тільки під твою відповідальність, - грізно сказала вона, вказуючи на нього пальцем. – Будеш розбійничати: висадимо в човен і потягнемо за яхтою на мотузочці.

- Спочатку спробуйте висадити, - усміхнувся Таннарі, з задоволеним виглядом відкидаючись на шезлонг.

- Не сумнівайся, висадимо, якщо знадобитися, - з лукавою посмішкою відповіла сестра.

- Мріяти не шкідливо, - уїдливо рикнув вовк.

Тасмин лише зневажливо фиркнула і знову насунула капелюх на очі.

- До речі, що ми зовсім забули про наші байки, - раптом промовив Таннарі.

- Який ще байки? – зацікавлене перепитала Аніка.

- Зараз побачиш, - хитро посміхнувся Таннарі, піднімаючись зі свого місця.

- Він мав на увазі водні скутери, - пояснила Тасмин.

- Що ж одразу про них не згадали? – запитала Аніка.

- Були інші розваги, - знизавши плечима, відповіла Тасмин.

Таннарі швидко пішов углиб яхти. Тасмин проводила його веселим поглядом. Вбігши в рубку, він покликав капітана. Той обернувся з переляком на обличчі, не знаючи, що знову задумав спадкоємець.

- Розслабся, Росенбер, - Таннарі байдуже махнув на нього. – Де наші байки? Хочемо покататися.

Капітан видихнув з полегшенням.

- Повинні бути на місці, - відповів він.

- Скажи хлопцям, нехай спустять їх, - наказав Таннарі.

- Добре, - кивнув Росенбер.

За наказом капітана матроси спустили два водні скутери на воду. Трійця зібралася біля скутерів, розглядаючи їх. Чудо водоплавної моторної техніки виявилося невеликим: метра два в довжину, в ширину не більше метра, з рухомою консоллю керма, строкатими малюнками по всьому корпусу. Такий добре помітний серед хвиль і на відстані. Однак у них було відсутнє сидіння, лише майданчик з покриттям, яке не давала ковзати.

- А як на них сісти? - здивовано запитала Аніка.

- На них їздять стоячи, - просвітила її Тасмін.

- Що, сестричка, надати тобі право першій відкрити цей сезон? - з посмішкою запитав Таннарі.

- Як хочеш, - хмикнула Тасмін і вказала на себе: - Якщо я, то треба переодягнутися.

- Так біжи, - Таннарі помахав рукою, підганяючи її.

Сестра зніяковіло посміхнулася і пішла.

- Тасмін любить кататися на скутері? - здивовано запитала Аніка.

- Не просто кататися, - загадково сказав Таннарі. - Вона на ньому таке витробляє.

- Що ж на ньому можна виробляти? - не розуміла Аніка.