Глава 9

Ховрах одразу зістрибнув з канапи, став між дівчиною та принцом, загрозливо оголив зуби. Таке заступництво тішило. Дівчина висмикнула руку і зробила крок назад, віддалилася від чоловіка, який лякав та викликав тремтіння у тілі. Якось так сталося, що далі поцілунків у неї з хлопцями не складалося. Хоч вона і справді могла підтвердити свої слова, проте робити це не збиралася. Якщо Кларенс і справді проводив ночі з Міреллою, то він одразу зрозуміє, що вона не принцеса, а це буде катастрофа. Проте, якщо Еліна відмовиться від перевірки, то Давіан звинуватить її у зраді. Це ще більше катастрофа. Дівчина й сама не розуміла у яку мить встигла так влипнути. Вона продовжувала обурюватися:
— Це нечувано! Я не дозволю так себе зневажати.
— Ви самі підкреслили свою невинність. Вас за язика ніхто не тягнув, — Давіан, явно задоволений собою, поклав руки в боки.
— Не тягнув, лише звинуватили у зраді та інцесті. Так, палацом в Нуберії ширилися різні плітки, але ми не могли розповісти всім про справжні наші стосунки. Ніхто не повинен знати, що ми брат і сестра.
Дівчина говорила переконливо і сподівалася, що у цю брехню повірять. Вона гнівно зиркала на Кларенса, який стояв мовчки, опустивши голову. Він не підтвердив її слова, проте і не заперечив. Вдавав, що мова не про нього й взагалі його тут немає. Він наче вичікував чим усе закінчиться, щоб потім пристати на бік переможця. Давіан не заспокоювався:
— Я спіймав вас за зрадою. Довести свою кровну спорідненість з Кларенсом ви не можете, так само як і те, що не зраджували. Ви відмовляєтеся скористатися єдиним шансом переконати мене у протилежному та запевнити, що всі чутки були брехливі.
– Це нахабне втручання у моє особисте життя. Я не дозволю так себе зневажати. Чи ви мені вірите, це вже ваші проблеми і я не виправдовуватимуся, адже моя совість чиста.
— Як гадаєте, що зроблять зі зрадницею-принцесою? – у голосі принца відчулися нотки хрипоти, — ви точно не гідні стати королевою. Вас повернуть додому зі скандалом. За завдану образу Лоринія вимагатиме від Нуберії віддати спірні території.
Тепер Еліні стала зрозуміла така ворожість. Лоринійці вирішили за будь-яку ціну спекатися її і при цьому відкусити шмат території Нуберії. Нечувана підступність! Промайнула думка, що Кларенс з ними у змові. Не випадково ж принц прийшов вночі зі своїм охоронцем прогулятися у зимовому саду. Тепер вона зрозуміла всю підставу. Еліна твердо наполягала на своєму:
— Я не зраджувала принцу Тайвіну. То був дружній поцілунок у щічку. Мою зраду ще потрібно довести. Може ви самі все вигадали?
— Розкажете це завтра усім присутнім. Ви сиділи вдвох, у напівтемному зимовому саду на канапі. Крім того, у мене є свідок вашої невірності. Ширан все підтвердить, — Давіан вказав на свого охоронця і до серця Еліни увірвався страх.
Вона розгледіла на щоці охоронця свіжий шрам від подряпини. Чотири довгасті лінії нагадували сліди від кігтів. Дівчина припустила, що їх цілком міг нанести ховрах. Страх скупчився у грудях та заважав дихати. Минулої ночі її намагався вбився або слуга Давіана, або служниця Тіліани. Вона глянула на блискучу маску принца і її осяяло. А що, якщо це сам принц? Нічого не заважало йому зняти маску і прийти до неї вночі. Можливо там звичайне обличчя, яке чомусь приховують. Може під маскою ховають довгасті шрами від кігтів? Еліна злякалася своїх думок. У звичайний збіг абсолютно дзеркальних шрамів на обличчях слуг не вірилося. Давіан, помітивши її переляк, не приховував своєї втіхи:
— Бачу, ви зрозуміли мою перевагу. Я дам вам можливість уникнути ганьби. Якщо зізнаєтеся і скажете правду, то покинете палац по-тихому.
Еліна зрозуміла, що її замешкання, принц оцінив по-своєму. Вона не могла виказати свою обізнаність. Охоронець не скаже правди, тому й запитувати його марно. А якщо він виконував наказ Давіана? Від цієї думки все всередині вкрилося кригою. Не дарма принц одразу поставився до неї вороже. Дівчина намагалася опанувати емоції та похитала головою:
— Ваш охоронець не свідок. Він скаже те, що забажаєте ви. Чому ви прагнете мене очорнити?
— Ви самі потопили свою репутацію. Спіймалися на гарячому.
— Не було гарячого, вгамуйте свої непристойні думки, — Еліна не усвідомила в яку мить підвищила голос та перейшла крик.
— У кожного свої межі пристойності. Очевидно, мої не збігаються з вашими.
Еліна захлиналася від обурення. Давіан дратував. Нахабний, зарозумілий, таємничий. Чимось він притягував до себе і хотілося дізнатися його секрети. З коридору почулися кроки та голоси. До зимового саду забігли нуберійські охоронці з лампою в руці. Поспішно вклонилися принцу й один з них викрикнув у нічну темряву:
— Принцеса тут! Ми знайшли її.

З-за їхніх спин вийшла Зірія. Жінка насупила брови та здавалася розлюченою. Вона поклала руки в боки:
— Що тут відбувається?
— Ваша шановна принцеса зраджує Тайвіну, — Давіан не стримався від обвинувачення. Еліну душила злість від такої нахабної брехні. Вона стиснула повідець у руці:
— Не правда! Ви все не так зрозуміли, не слухаєте мене і поводитися, як круторогий баран, — Еліна прикусила губу й тільки тепер усвідомила, що обізвала принца бараном. Та ще й круторогим! Сказаного не повернеш, тому дівчина продовжувала виправдовуватися:
— Я взагалі збиралася купатися. Але щось зашкребло за ширмою, я злякалася. Покликала охорону все перевірити. Поки вони обшукували купальню, Арні втік. Мені довелося бігти за ним. Він забіг у зимовий сад, тут я випадково зустрілася з герцогом Фітчером. Ми розговорилася, а його Високість звинувачує мене у зраді. Це прикре непорозуміння.
— Ви цілувалися! — Давіан гаркнув у відповідь.
— Не цілувалися, — Еліна продовжувала заперечувати й подумки проклинала Кларенса. Він стояв збоку та спостерігав за всім, наче глядач і дивився як вона відбивалася від собак, яких на неї спустили. Дівчина з викликом дивилася на принца, — ви стверджуєте, що наші вуста торкалися одне одного?
— Ні, це був поцілунок у щічку. І я не забув про ваші гучні заяви. Обов'язково все перевірю.
Давіан різко розвернувся та попрямував до виходу. За ним вирушив його охоронець й Еліна полегшено зітхнула. Раділа, що все закінчилось перед тим, як у зимовому саду зібралося б пів палацу, щоб подивитися на вигадану зраду. За звичкою, Зірія схопилася за кулон, що висів у неї на шиї:
— Кларенсе, як це все розуміти? Ви посягнули на честь принцеси?
— Ні, якщо бути відвертими, то її честь я уже давно забрав, — Еліна на мить приречено заплющила очі. Її підозри справдилися й ситуація лише погіршилася. Важко видихнувши, слухала далі слова Кларенса, — для чогось Мірелла заявила, що я її незаконнонароджений брат, а вона взагалі незаймана. Більшої дурниці я ще не чув. Цікаво, як тепер ви виплутаєтеся.
Чоловік говорив так, наче він до цього не причетний. Злість отруювала душу та сковувала груди Еліни. Очевидно, з цієї ситуації він виплутуватися не збирався. Дівчина стиснула повідець у руці й потай бажала, щоб ховрах таки вкусив зарозумілого Кларенса:
— А ти взагалі мовчав. Я хоча б намагалася заперечити факт зради.
— Мірелло, навіщо ви це зробили? — Зірія плеснула у долоні й осудливо дивилася на дівчину.
— Розгубилася. Принц звинувачував мене у зраді, хоч я і нічого зайвого собі не дозволяла. Я тільки бігла за ховрахом.
Зірія насупилася й здавалося не вірила жодному слову. Вона висунула палець вперед та гнівно дивилася на Кларенса:
— Від вас одні неприємності. Прошу триматися якомога далі від принцеси, це вам не Нуберія. Одна помилка може коштувати вам життя. Ходімо, Ваша Високосте, вода у ванні вистигає.
Еліна покрокувала вперед. Подумки лаяла себе за необачність. Якщо ситуація з Кларенсом підстава, то скоро випливе, що ніякі вони не родичі. Дівчина швидко прийняла ванну та зайшла до спальні. На канапі сиділа Зірія та свердлила її гнівним поглядом:
— Тепер я хочу почути правду. Що ти робила у зимовому саду?
Жінка підозріло зіщулила очі й Еліна почувалася так, наче її викрили у злочині. Дівчина сіла на ліжко:
— Я сказала правду, Арні втік. Я не знала, що у саду буде Кларенс. Він залицявся до мене, а принц з'явився у невідповідну мить і нафантазував зайве. Ви бачили його охоронця? У нього на щоці подряпина. Така сама, як і у служниці Тіліани. Це міг бути й він.
— Цікаво, — Зірія задумалася та перебирала кулон у руках, — отже, правильно ми зробили, коли не стали підіймати галас. Якщо цей напад спланований принцом чи королем, то це б все одно нічого не змінило. Ми спіймаємо нападника на гарячому. Сподіваюся сьогодні він прийде закінчити розпочате і цього разу ми будемо готові.
Еліна не поділяла ентузіазму жінки. Страх засів у грудях та не дозволяв спати. Важко заснути, коли знаєш — зараз хтось прийде тебе вбивати. Вона чекала, що от-от двері відчиняться і поріг переступить той, хто прагне її смерті. Довго вовтузилися у ліжку й зрештою провалися у тривожний сон. Вранці її розбудила Зірія:
— Прокидайся! Це провал, ніхто не прийшов, а у нас двоє підозрюваних.
— Власне, троє, — Еліна прикусила губу, — ви не припускаєте, що це може бути сам Давіан? Подумайте, ніхто не бачив його обличчя, й ми не дізнаємося чи є у нього шрам, а те, як він люто ненавидить мене, тільки підтверджує ці підозри. Але наявність майже ідентичних подряпин у слуг здається дуже підозрілим.