Глава 7

Така приязність тішила. Принаймні тепер Еліна могла більше дізнатися про Тайвіна. Вона кивнула:
— Залюбки прогуляюся з вами садом, але трохи пізніше, бо я щойно з вулиці й змерзла.
— Ми можемо пообідати разом. Запрошую до своїх покоїв. Там якраз сервірували стіл. Я сподівалася, що ви приймете мою пропозицію і заздалегідь повідомила слуг.
— Дякую за запрошення! Не можу вам відмовити, — Еліна одягнула рукавичку та заховала малюнок на шкірі посипаний золотистим пилком.
Маркіза провела до своїх покоїв, які виявилися в іншому крилі. Вона не замовкала і щебетала про визначні місця у палаці з обіцянками пізніше все показати. Еліна раділа цьому знайомству. Хоч і підозрювала маркізу у корисливих цілях, проте у неї з’явився хтось, у кого можна добути інформацію. У покоях вони розмістилися за столом та почали обідати. Зірія сіла разом з ними. Задумана, повільно розмішувала ложкою чай і не поспішала щось їсти. Тіліана відкусила шматок баранини та злегка нахилилася до Еліни. З її вуст донісся змовницький шепіт:
— Я бачила у саду ви прогулювалися з Його Високістю принцом Дайвіном.
Еліна ледь не вдавилася їжею. Не думала, що за нею спостерігали, але виявилося, що Зірія мала рацію, коди попереджала про це. Дівчина закашлялася та запила їжу водою.
— Прогулянкою то назвати важко. Скоріше просто зустрілися в саду.
— І пішли разом до мага, — маркіза не запитувала, а стверджувала, — Давіан щось перевіряв?
Дівчина витерла рота серветкою. Ці питання їй не подобалися. Тепер стало зрозуміло, чому Тіліана запросила на цей обід. Сподівалася вивідати інформацію. Еліна зі злістю стиснула виделку у руці й вирішила віддзеркалити поведінку маркізи:
— Звичайне знайомство з магом. Розкажіть мені про Давіана. Чому він у масці?
— Цього ніхто не знає. Перші три роки він жив у замкнених покоях. Туди впускали тільки довірених осіб. Згодом йому дозволили пересуватися палацом, але тільки у масці. Ці маски змінювалися у міру зростання принца. Дехто каже, що маска приховує потворство, дехто — надзвичайну вроду, а хтось припускає, що у принца взагалі немає обличчя. Замість нього там згустки диму, котрі засмоктують у безодню.
Від почутого, Еліна здригнулася. Останнє припущення звучало надто моторошно. Вона продовжувала їсти:
— Невже нікому не вдавалося побачити, що приховує маска?
— Нікому, — Тіліана відповіла не вагаючись, — він виріс самітником. Зазвичай трапезує у своїх покоях сам, й з усіма поводиться відсторонено. Надто серйозний та суворий. У нього жодного разу навіть офіційної фаворитки не було, лише тимчасові захоплення. Ще жодній жінці не вдавалося зацікавити принца настільки, щоб його увага тривала довше, ніж кілька ночей. А ті, яким пощастило потрапити до ліжка Давіана, так і не бачили, що приховує маска та ніколи не залишалися спати до ранку. Дехто стверджує, що він позбавлений почуттів, а його серце кам’яне.
— Цікаво, — Еліна не помітила в яку мить перестала їсти.
Розповідь про Давіана її зацікавила. Не очікувала такої відвертості від маркізи та озвучення інтимних подробиць. Хотілося дізнатися, що приховує принц. Тіліана швидко перевела тему:
— Тайвін повна його протилежність. Веселий, добрий, товариський. У нього багато друзів. Шкода, що він зник, — дівчина тужливо зітхнула, — ви ж хочете, щоб він повернувся? Не вірю, що ви причетні до його зникнення, як усі говорять.
Еліна ледь не впустила виделку з рук. Вона гадала, що ці звинувачення висуває лише Давіан, а виявилося її підозрюють усі. У її серці зародилися іскри сумнівів. Припускала, можливо ніберійці й справді викрали принца й, щоб не наражати Міреллу на небезпеку, до Лоринії відправили її. Зараз це здавалося досить ймовірним варіантом. Еліна вдала обурення:
— Звісно я не причетна. Про його зникнення дізналася у кареті, коли під'їжджала до палацу. Не розумію, чому мене звинувачують.
— Кажуть, його викрали нуберійці. Якщо це так, то вони вчинили несправедливо стосовно вас. Адже, вийшовши заміж за Тайвіна, у майбутньому ви б стали королевою. Якщо він не знайдеться, то вам доведеться повернутися додому, — Тіліана явно нервувала. Еліна стиснула плечима:
— Я не знаю, куди подівся принц Тайвін, але, як ви самі зазначили, його зникнення мені не вигідно.
Обличчя маркізи вкрилося багряним рум'янцем. Вона перевела тему розмови й розповідала плітки про людей, яких Еліна зовсім не знала. Знудившись, дівчина мріяла якнайшвидше покинути покої, які раптом стали задушливими. Служниця налила у склянку сік. Еліна мимоволі глянула на неї й до серця увірвався страх. На щоці дівчини простягнувся свіжий шрам. Здавалося він виник від гострих кігтів, наче її подряпала кішка або… ховрах!

Від хвилювання, Еліна впустила виделку на підлогу. Служниця миттю підняла столовий прибор та поміняла на інший, при цьому натягнуто всміхнувшись. Ні, то була не посмішка, а звіриний вискіл. Страх крижаними голками поширився всім тілом. Дівчина здригнулася та різко підвелася на ноги:
— Ох, я зовсім забула. Після обіду до мене повинна прийти модистка. Дякую вам за гарно проведений час.
Попрощавшись, Еліна покинула покої. Не вірилося, що Тіліана причетна до цього. Вона здавалася милою і вони познайомилися тільки сьогодні. У неї не було мотиву, проте не виключено, що служниці заплатив хтось інший. Дівчина нахилилася до Зірії та прошепотіла:
— У тієї служниці подряпина на щоці. Схоже на слід від кігтів ховраха.
— Я бачила. Тут не місце про це говорити, — Зірія злісно шикнула, — потерпи до покоїв.
Еліна до себе та сподівалася щось вигадати. У неї є підозрювана, а це вже наштовхує на думку, кого їй слід остерігатися. Необхідно все обдумати. У коридорі побачила знайому постать і мимоволі скривилася. Цей день виявився багатим на небажані зустрічі. Кларенс розкланявся, нахабно схопив її руку та підніс до вуст:
— Мої вітання, Мірелло! Бачу, ти потоваришувала з офіційною фавориткою свого нареченого.
— З ким? — Еліна вирвала свої пальчики з його долоні та насупила брови. Не розуміла про кого говорить Кларенс. Він театрально приклав руку до грудей:
— А ти не знала? Тілі офіційна фаворитка Тайвіна. Ще та змія.
У грудях Еліни забракло повітря. Тепер вона впевнилася у нещирості Тіліани, проте не розуміла, чому маркіза бажає з нею товаришувати. Очевидно у неї свої плани. Служницю могла і вона підіслати. Дівчина стиснула плечима:
— Ми якось про це не говорили.
— З цього варто було почати. Не сумніваюся, Тілі навмисно приховала цей факт. Тайвін не збирався припиняти з нею стосунки навіть після твого приїзду. Очевидно, цей шлюб буде дійсний тільки на папері, — Кларенс зробив крок вперед та, порушуючи особисті кордони, опинився надто близько до дівчини. Нахилився і прошепотів, — для тілесних втіх у принца є Тілі. Тобі варто подумати про себе. Тобі потрібний той, хто зігріє тебе холодними ночами.
Кларенс схопив її руку та злегка стиснув. Еліну обурило таке нахабство. Розуміла, цей чоловік небезпечний і від нього потрібно триматися якомога далі. Вона насупила брови:
— І ти натякаєш на себе?
— Не просто забути все те, що було між нами. Я й досі пам’ятаю смак твоїх губ, — Кларенс зупинив погляд на її вустах і здавалося хотів поцілувати. Еліну окутав жар. Вона й не припускала, що Мірелла настільки тісно спілкувалася з цим чоловіком. Погано. Дуже погано. Одне необачне висловлювання і він міг її викрити. Суворий голос Зірії змусив його відпустити руку:
— Герцогу Кларенс Морінсбор! Чи правильніше сказати колишній герцог? Після вашої витівки, король позбавив вас титулу та всіх почестей. І не дарма! Ви нехтуєте всіма правилами етикету. Відійдіть від принцеси й більше ніколи не смійте так поводитися.
Кларенс хоч і відступив, проте вдав здивування і ніби щойно побачив жінку:
— О, завжди сувора Зірія. Ми ж добре знаємо, що ваші настанови як нам з принцесою слід поводитися ніколи не діяли. Чому ви гадаєте, що цього разу буде інакше?
Це прозвучало зарозуміло, впевнено, з певним викликом. Чоловік наче не сумнівався у піддатливості Мірелли. Від злості Еліна стиснула губи. Вирішила назавжди поставити крапку та не плекати марних сподівань чоловіка. Вона насупила брови:
— Бо цього разу я заручена з принцом і не збираюся пов’язувати своє життя з тим, хто зрадив короля та свою країну. А тепер прошу мені вибачити, у мене багато справ. Сподіваюся ми більше ніколи не повертатимемося до цієї теми.
Еліна гордо задерла голову та пішла вперед, змушуючи чоловіка відступити вбік. Опинившись у покоях вона кинулася до Зірії:
— Ви бачили? У тої служниці подряпина на щоці. Це вона намагалася мене вбити?
— Не знаю, але обов’язково дізнаюся. Навіть якщо й так, то вона лише виконавець. Якщо сьогодні нападник повернеться, то ми будемо готові.
На вечерю Еліна одягнула іншу сукню, більш урочисту та святкову. Цього разу Давіана не було і дихалося вільніше.
Еліна йшла до своїх покоїв. Раптом відчинилися двері і з них вибіг хлопчик. Він наштовхнувся на Еліну, ледь не збивши її з ніг. У долоню вклав папірець та відхилився:
— Пробачте, Ваша Високосте! Сподіваюся ви все зрозумієте правильно, — хлопчина округлив очі й вони стали схожими на дві цибулини.
Він явно на щось натякав. Дівчина стиснула папірець у руці та кивнула. Припускала, їй дали записку, яку варто прочитати наодинці.