Епілог

-  Тенедра! Посидь спокійно, не заважай Ризі робити тобі зачіску.

-  Мамусю, а можна я поїду не в кареті, а полечу на Каркоріо? – в черговий раз запитала маленька шибениця, сподіваючись, що мені набридне і я все ж погоджуся на її вмовляння.

-  Ні, сьогодні дуже важливий день. Ти маєш бути красивою і ошатною. З Каркоріо політаєш іншим разом.

-  У-у-у, це так нудно! – невдоволено скривилася моя непосидюча донечка.

Я лише усміхнулася. Тенедрі, яку ми назвали в честь богині, нещодавно виповнилося сім років і всі ці офіційні прийоми та світські бали були для неї лише малоцікавими забаганками дорослих. Її стихією і улюбленим місцем розваг був Темний ліс. Там, у супроводі свого вірного охоронця і друга, вона й проводила більшість часу. Всі лісові мешканці її просто обожнювали. Навіть суворі демони завжди мали для неї смаколик чи якусь іграшку.

Але сьогодні і справді був особливий день. Через декілька годин мала відбутися коронація. Король хотів передати Клоду престол відразу після тих трагічних подій, які сталися з вини Лортона майже вісім років тому. Він дуже важко переживав зраду сина і хотів відійти від справ, переїхати жити десь у тихе і спокійне місце. Та ми вмовили його дати нам хоч трохи часу, щоб просто насолодитися щасливим подружнім життям і одне одним. Та й приділяючи увагу справам, менше часу у нього лишалося на те, щоб сумувати. А коли він уперше побачив онучку, то ніби знову на світ народився.

Я милувалася донечкою і вкотре подумки подякувала богині за її милість. Спогади мимоволі промайнули в моїй голові. Навіть тепер, через декілька років, вони були такими ж чіткими і детальними, ніби все сталося тільки вчора. 

Коли Клод усвідомив, що я жива і здорова, він спочатку довго і міцно мене обіймав і цілував, потім лаявся, що я його не послухалася, погрожував замкнути мене вдома і нікуди не відпускати, а Каркоріо прибити й зробити з нього опудало, щойно він одужає, а потім знову шепотів, як шалено він кохає і не уявляє свого життя без мене. Я ж пришелепувато усміхалася, теж клялася у вічному коханні і навіть обіцяла не бути такою безрозсудною і не діяти так відчайдушно. 

Наступного дня після мого воскресіння до нас завітала віщунка і повідомила, що тепер я можу вже розповісти Володарю все, що відбулося: і про сни, і про те, як Лортон його напоїв Зіллям Жаги, і як я вперше побувала у Підземних Садах Забуття і напилася з Джерела.

-  Недаремно я вірила в тебе. Ти станеш гідною дружиною і найкращою королевою, - сказала Севріна на прощання. – А ще Тенедра передала тобі своє благословення користуватися Джерелом і його магією. 

Клод вражено хитав головою, слухаючи про всі випробування і небезпеки, які спіткали мене з того моменту, як опинилася в цьому світі. Ми проговорили до пізньої ночі. Я бачила у його очах і захват моєю сміливістю, і гнів на підступного брата, і біль, що не міг нічим мені допомогти і я мала самотужки пройти через все це. Він взяв мене за руки, поцілував кожен пальчик і, дивлячись у очі, промовив:

-  Кицю, у мене просто немає слів! Ти неймовірна! 

-  Я запам’ятаю цей рідкісний момент, - засміялася я, хитро примруживши очі, - зазвичай їх у тебе, хоч греблю гати. 

-  Ну в цьому ти ніколи не відставала від мене, моя люба, - підморгнув він. – Зате тепер я нарешті зрозумів, що сталося того дня. А то все гадав, як я міг проспати цілу добу і чому ніхто не намагався мене розбудити. До речі, ти вправна брехушка, я ж тоді і справді повівся на казочку про міцний сон. Тим паче, що усі в замку тобі вправно підігрували. 

-  А я саме тоді чітко усвідомила, що кохаю тебе. Навіть розуміючи, що ти під дією зілля, слухаючи, як ти захоплено говориш про Сандру, нестерпно хотіла видряпати очі і тобі, і їй. Так що враховуй на майбутнє, - жартівливо погрозила йому кулаком, - дружина у тебе буде, ой яка ревнива.

Він притягнув мене до себе і поцілував, а потім пристрасно прошепотів:

-  Навіщо мені інші жінки, коли у мене є ти. Ходімо я тобі покажу, як я тебе кохаю.

Від спогадів мене відволік голос бабці Орлани:

-  Моя дівчинка неймовірна красуня! Я ж казала тобі, Кіро, що у вас з Клодом будуть дуже красиві дітки. Тенедро, сонечко, дай бабуся на тебе помилується, поки твоя інша бабеля не з’явилася.

Привид так і не захотів змиритися з присутністю Корделії, яка після народження Тенедри стала частим гостем у нашому домі. А от ми з нею все ж порозумілися, фактично познайомившись ще раз.

Ми з Клодом вирішили, що не будемо приховувати правду від рідних і, запросивши одного дня на обід короля і няньку Клода, розповіли їм всю історію з самого початку, включаючи й факт мого походження. Тоді я й озвучила ще одне питання, яке не давало мені спокою. Як міг Лортон отримати з Джерела таку силу, якщо від народженя не мав ніякого магічного потенціалу?

-  Це не зовсім так, - ледь чутно зронив король, і ми всі спрямували на нього вражені погляди, не розуміючи про що він говорить. – Це сталося майже відразу після його народження. До мене прийшов придворний маг і повідомив, що після перевірки стало зрозуміло, що у Лортона є потенціал і дуже могутній. Проблема полягала в тому, що його сила була не просто темною, не такою, яку мав Клод чи інші темні маги. Вона була чорною, як сам морок. 

Від здивування у мене аж щелепа відвисла. Та цього ніхто не помітив, бо інші були також приголомшені цим зізнанням.

-  Але ж він ніколи не показував, що має магію. Та я й не відчував її у ньому, хоча мав би, - Клод недовірливо дивився на батька.

Король важко зітхнув. Було помітно, що ці одкровення даються йому важко.  

-  Це тому, що маг таємно провів обряд по запечатуванню. Ми розуміли, що така сила може накоїти великої біди, тому вирішили, що буде краще, якщо ні Лортон, ні хто інший ніколи не дізнаються правду. Пробачте, я не міг вчинити по-іншому. Вбити власну дитину у мене не піднялася рука.

Всі мовчали. Звинувачувати нещасного батька не було у чому - він сподівався, що чинить правильно. Про те чи Лортон якось дізнався правду, чи настільки жадав сили і влади, що вирішив ризикнути наосліп, ми ніколи вже не дізнаємося. Та й не важливо це тепер.