9.1

Цей день, як і декілька наступних, Клод займався моїм навчанням. Завдяки «Зоряній пам’яті» вся інформація надійно викарбовувалася у моїй пам’яті, ніби завжди там і була. Я не припиняла дивуватися і захоплюватися дивовижній силі звичайних, на перший погляд, сережок. В голові нічого не плуталося, не перемішувалося, хоча обсяг того, що я за ці дні дізналася був колосальний. Як пересохла річка після рясного дощу наповнюється водою, так і я набиралася нових знань.  Навряд навіть справжня Мелісандра знала про цей світ стільки ж, скільки тепер дізналася я.

Зазвичай у першій половині дня Клод розповідав мені про історію, закони та звичаї королівства, про династію монархів, про конфлікти або війни які відбулися і ще дуже багато всього, що могло хоч якимось чином стати мені корисним. До речі, я нарешті довідалася, що світ, у якому опинилася, має назву Тенедрос. Автор книги, щоб його підняло та гепнуло, чомусь не надав уваги такій «дрібничці», а можливо не став занадто напружуватися, щоб вигадувати нове слово. Хоча смерть Мелісандри це капосне створіння не полінувалося прописати.

Особливу увагу Темний приділяв розповідям про магію та магів, яких, тим паче з потужними силами, було не надто багато. Тому їх імена були відомі усім.

Так я дізналася, що ні король, ні Лортон не мають магічних здібностей, як і їх попередники. А самому Клоду сила перейшла від прадіда по материнській лінії, який теж свого часу був Володарем Темного лісу.
В давні часи люди і демони, а також інші магічні істоти, не надто ладнали між собою і це призводило до частих сутичок і навіть війн. Перш ніж вдалося домогтися домовленості про прийнятне співіснування, загинуло дуже багато з обох сторін. Та врешті-решт всі зрозуміли, що безкінечні конфлікти тільки викликають більше розбрату та смертей. І тоді було прийнято рішення створити посаду Володаря Темного лісу - особи, яка б стала посередником між ворогуючими расами.

Потрібен був не просто темний маг, а й надзвичайно могутній, щоб мати змогу не тільки контролювати магічних істот, а й захищати їх. Першим Володарем став чоловік вже знайомої тобі бабці Орлани. Він був одним з найсильніших магів того часу. Його поважали і боялися як люди, так і створіння темряви. За умовами договору, людям і магічним істотам відводилася своя територія, і обидві сторони обіцяли не порушувати кордони та жити у мирі та взаємній повазі. Саме Темний ліс, який споконвіку був населений демонами, каркортами і іншими незвичними створіннями, і став територією, відведеною їм по закону.  

-  І це допомогло? – з сумнівом запитала я, пригадавши, як до мене ставилася Риза. Повагою там і не пахло.

-  Недовіра та неприязнь ніде звісно не зникли, - знизав плечами Клод. - Та з часом відкритих конфліктів стало значно менше і навіть налагодилися якісь торгові відносини. 

Мені було дуже цікаво слухати такі історії, але найбільше мені кортіло дізнатися, як сам Клод став новим Володарем Темного лісу. Про що я його й запитала, коли після обіду ми вийшли на прогулянку. 

-  Останнім, хто правив у Темному лісі був мій прадід по матері. А вже його син, мій дід, народився звичайною людиною, - почав Клод, коли ми присіли на кам'яну лавку в тіні великого дерева. - Ніяких магічних здібностей не мав взагалі. Так само, як і дітям його теж нічого не передалося. Тож після смерті прадіда, Темний ліс залишився без Володаря. 

-  Невже темна магія настільки рідкісне явище? – запитала здивовано, бо хоч і знала, що обдарованих існує не так вже й багато, та не задумувалася чи існує перевага якогось окремого виду магії.

-  Річ не в цьому. Звісно, маги, які мали темний дар час від часу народжувались, але ні у одного з них не було достатньо потенціалу, щоб правити створіннями темряви. Поступово мир між расами почав тріщати по швах. Закон все частіше порушувався з обох сторін. Знову то тут, то там виникали сутички, загрожуючи імовірністю нової війни, якщо нічого не зміниться.

Чоловік замовк, занурившись у свої думки, а між насупленими бровами у нього залягла складка. Мабуть згадка про ті події це не найкращі спогади з історії Тенедросу. Я аж здригнулася, уявивши, що мене могло закинути сюди в ті часи – вже точно б хтось або прибив або зжер. І гмикнула подумки – виявляється, що наш мозок влаштований так хитро, що навіть у відверто поганих ситуаціях намагається відшукати щось позитивне. 

-  А потім народився я, - нарешті порушив тишу Клод. – Батькові сказали, що дар у мене є, але не схоже було, щоб достатньо великий. Та все змінилося після першин відвідин Темного лісу. Тоді ще були живі дідусь і бабуся, які й вмовили батька дозволити мені погостювати у їх домі. І хоча вони не мали темної сторони, та все ж істоти, які населяють ліс, не чіпали їх, бо вони були нащадками Володаря, якого вони поважали навіть після його смерті. Тому дідусь так і прожив усе життя у цьому замку разом з дружиною, а потім і з донькою, моєю матір’ю. 

Погляд Клода, зосередившись на віддаленій точці, ніби загубився десь у далекому дитинстві і він знову на якийсь час замовк. Я теж мовчала, очікуючи, і намагалася уявити як цей сильний та впливовий чоловік виглядав, коли був маленьким хлопчиком. Чи було йому страшно вперше завітати на територію, наповнену таємницями та окутану страшними історіями? Ніби вгадавши моє німе питання, Темний продовжив розповідати:

-  Пригадую, наскільки великим і захоплюючим здавався мені тоді ліс, а його мешканці...  вони були незвичайними і цікавими. Я їх взагалі не боявся, хоча мені весь час нагадували, що потрібно бути обережним і не відходити далеко від дому. Одного разу я втік від няньки та заблукав у хащах. Тоді я вперше зустрів віщунку. Демониця зміряла мене прискіпливим поглядом з голови до ніг, а тоді посміхнулася і сказала: «Твої володіння почекають тебе, доки ти виростеш і змужнієш. Набирайся сил, Володарю!» Звісно, будучи малим, я не зрозумів зміст її слів. Вона ж вивела мене до будинку і на прощання сказала, що ми ще обов’язково зустрінемося. Ох, і наробило ж тоді галасу моє зникнення! Бідна Корделія і так страшенно боялася Темного лісу, це з часом вона трохи звикла, хоча і зараз ніколи не затримується тут надовго, а тоді, побачивши мене в компанії демониці ледь не знепритомніла від жаху.