Частина 13

Біль схожий на уламки скла в серці, яке вже ніколи не битиметься заради кохання.  Оте примарне почуття вбиває кожну клітинку змученого тіла, бо відчай ознака слабкості. Людина, яка не здатна самостійно приймати рішення рано чи пізно все одно згорить. Почуття, то вітер. Нестримний й такий бажаний водночас. На жаль корона бажає крові, а помста тісно переплітається з гнівом  створюючи портрет  хододнокровного вбивці. Ось тільки божевільний замість ножа використає звичайний сірник.
Спалить своє минуле життя, бо так простіше сприймається реальність. Вже ніякий шлях до самопізнання не допоможе. Це людська дурість малює фігури, не потреба стати зовсім іншим. Такі відчуття намертво приковують залишки розуму до забутої прірви. 

Аврора  зрозуміла, що головна її зброя, то дитина. Нащадок королівського роду Абердіну. Продовжувач лицарських турнірів та небезпечних походів. В лоні принцеси зародилося нове життя. Через півроку принц  Ліам побачить цей світ. Пізнає його радощі й тривоги.  Її Високість серцем відчуває, що народиться хлопчик, який стане новим королем Франції. Завоює не одну територію. Змусить кожного схилити перед ним голову. 

Русяву відправили на вірну смерть. Віддали в руки того ідіота Лорана. Славнозвісний  Едвард  не дотримав своєї обіцянки. Не захистив єдину доньку короля Шарля та його дружини Агнес . Натомість заручини Ельзи й Вільяма стали новиною номер один. Кожен житель Амстердаму знав про  таємний зв'язок кронпринца з нареченою його брата. 

Принцеса усвідомила, що люди обожнюють плести інтриги. Це в них виходить найкраще. Встромляти чорне перо прямісінько в саме серце. Безболісно володарювати над тими хто став залежними від почуття провини.  Її тітка скориставшись відсутністю свого чоловіка почала не зовсім приємну розмову. 

— Сонечко, тобі треба тікати. — маркіза Кейзер не могла наражати свою племінницю на такий ризик. 

Люди того пірата - розбійника по всьому місту шукають свою полонянку. В той день вони добряче випили тому й вмовили Лорана залишити дівчину біля невеликої таверни. Коли, весь морський екіпаж почав шукати Аврору, то підозра впала на капітана корабля. Найкращий друг Гастона бачив її востаннє. Арнольд хотів продати русяву турецькому шейху, а на виручені гроші придбати собі новий будинок. 
Анжеліка не знала, як повідомити Бертрану про непросте становище його кузини. Її Високість уважно вислухала свою тітку, а потім почала нишпорити в шафі. 

— Я не хочу втратити свого сина. — Аврора не встигає взяти з нижнього ящика деякі прикраси, бо в будинок заходить її дядько. 

Вальтер стає навпроти своєї  дружини та племінниці. Обоє якісь знервовані. Чоловік  давно здогадувався про амурні справи доньки короля Франції, однак не припинив спілкування її Високості з принцом Вільямом.  Навпаки дозволив королівству  Абердіну  так низько впасти. Маркіз Кейзер
сідає біля невеликого горщика з китайськими трояндами.  Такий благородний аристократ ніколи не любив копирсатися в землі. Вальтер   вважав, що таким повинні  займатися лише неосвічені селюки, які не мали гідної професії, відповідної освіти та незлічених статків. 

Аврора постійно знаходидася під постійним контролем свого батька. Тепер чоловік її тітки робить те ж саме. Руйнує прекрасні мрії, які навіть не мають права жити в її пам'яті.  Дівчина сідає за стіл. Вона трохи втомилася. Вагітність дуже важко приховувати. Анжеліка й Вальтер приєднуються до принцеси. 

— Квіточко, ти вся зблідла. — маркіза Кейзер наливає русявій води в келих. 

Чоловік пильно стежить за кожним рухом власної дружини. Ця жінка була трохи дивною. Ніби щось приховувала. Вальтер любив Аврору, як власну дочку. Однак в його очах ця нещасна дівчина нічим від легкодоступної   повії не відрізнялася. Ще такої ганьби аристократ не переживав. Тепер все місто пліткуватиме про його родину. 

— Це дитина  від принца Вільяма? — Вальтер звелів слугам подавати страви на стіл.

Він навіть гадки не мав, що "стосунки" його племінниці з тим виродком так далеко зайдуть. Одна справа невинний флірт, а інша народження спадкоємця.  Анжеліка дуже хвилювалася, бо Шарль ще й досі не відповів на жодне повідомлення. Від Франції зовсім не було ніяких звісток. Склалося таке враження, що королівство Марселя просто зняло з себе відповідальність за все, що сталося напередодні. Аврора напрочуд була спокійною. Це тільки її провина. Вона ні в чому не звинувачувала брата Едварда. 

— Мій син все одно народиться. — принцеса вперто себе переконувада в тому, що вчинила правильно, коли залишила дитя. 

Вальтер явно не очікував такої відповіді. В Амстердамі його племінниці нічого не загрожує, але русява не зможе ховатися все життя. Рано чи пізно їй доведеться повернутися додому. Анжеліка почала благати свого чоловіка про допомогу. Жінка не хотіла, щоб цей малюк отримав статус бастарда. 
Таке в їхній шанованій родині відбувається вперше. Жінка твердо стояла на своєму. Лише офіційний шлюб міг допомогти Її Високості все виправити. 

— Я вмовлю графа Лафонтена з тобою одружитися. — Анжеліка була непохитна в своїх рішеннях. 
Сім'я Лафонтен ніколи їй не відмовить. Погодиться на всі умови маркізи Кейзер. 

Анжеліка вирішила поговорити з сином Орлеана. Її Високість навіть не заперечувала. В такому важкому становищі треба насамперед думати про майбутнє власного сина, а потім вже сподіватися на взаємність від принца Вільяма. 

Чомусь Аврорі здалося, що вона втрачає своє кохання. Ота Ельза спалила за собою мости. Поставила остаточну крапку в цій історії.  Незабаром стане принцесою. Житиме в замку. Надягне на голову корону, але в серці Вільяма ніколи не стане першою леді. 

Донька короля Шарля не була здивована, коли почула про весілля з Крістофером. Колись давно вони були найкращими друзями. Про такого відважного й надійного нареченого можна тільки мріяти. 

— Я згодна вийти заміж  за аристократа з Абердіну. — Аврора усвідомила, що має боротися за до останнього.