Частина 12

Смерть — злощасна квітка, яка розпускається опівночі. Людське тіло перетворюється в іжу для польових птахів. Стає їхньою найкращою здобиччю. Натомість існування мертвих навіки закарбовується в пам'яті живих. Коли, опиняєшся на межі, то не ятриш собі душу марними сподіваннями. Вже нічого не болить. Лише трохи попікає всередині.  Кожна людина обрана, щоб померти. Стати легендою на вустах цілого народу. Про короля Франциска кожен пам'ятатиме, бо такі герої не помирають. Він народився, щоб стати королем Абердіну. Його яскравою зіркою. На жаль королівство втратило не тільки мудрого монарха, найкращого друга, батька, а цілу епоху. Франциск був прекрасним нагадуванням того, яким має бути справжній чоловік.

Амелія з болем в серці сідала до тієї машини. Вона чудово розуміла, що король Адріан кожного дня змусить її помирати в страшних муках. Одного дня повстанці повернуться. Перетворять життя королеви на справжнє пекло. Мадлен весь час мовчала. З моменту поховання батька та бабусі не сказала жодного слова. Навіть Вільям мовчав. Юнак переживав особисту трагедію.
В нього був вибір, але принц чомусь  ним знехтував. Вірджинія схилила свою голову на плече Едварда. Вони їхали окремо від всіх інших. За кермом авто сиділа Шарліз. Жінка дуже непокоїлася за принцесу Аврору. Леді Ерон не знала, як після всього, що сталося дивитися королю Шарлю та його дружині в очі. Кронпринц навіть промову не приготував. Коронація не може відбутися, поки не будуть владнані всі формальності. В юнака задзвонив телефон. Довелося відповісти.

— Доброго ранку, Ваша Високосте. — батько Аврори погано спав минулої ночі.

Чоловіку здалося, що хтось за ним стежить, але в замку все було спокійно. То, просто вітер б'ється у вікно. Правитель Шарль хотів почути голос своєї дочки. Він давненько її не бачив. Його прекрасна квіточка не часто телефонувала додому. Це здалося королю трохи підозрілим.

— Ваша Величносте, ваша донька може померти. — Едвард не мав права  приховувати від батька принцеси, що з нею сталася декілька днів тому. 

Про таке не повідомлять по телефону, але зараз це найкращий спосіб, аби все розповісти. 
Едвард трохи хвилювався, бо дитина правителя Франції була йому не чужа. Колись він кохав її. Навіть хотів одружитися. Однак клятву дав іншій. Ельзу підняв на небеса опустивши на землю нащадка королівського роду Розьє. Почуття Її Високості з самого початку здалися кронпринцу нещирими. Як же він помилявся. Та дівчина обирала серцем, а не головою.

— Знову було  повстання? — Його Величність вже не міг нормально дихати.

Хвилювання зашкалювало. Агнес сиділа поруч. Вона вся побіліла від люті. Королева розуміла, що її донька не повернеться в Марсель. Не житиме зі своїм батьком під одним дахом. Шарль хотів негайно виїхати до Абердіну, але Едвард його запевнив в тому, що приїздити не варто. Королю довелося тримати себе в руках, щоб не закричати.

— Аврору, забрали, а мого батька та  бабусю вбили. — Едвард швидко поклав слухавку.

Йому не потрібен чийсь біль. Вже свого достатньою. В тієї принцеси  дипломатичні зв'язки по всьому світу. Ні одна людина не залишиться осторонь. Якщо, докласти максимум зусиль, то доньку короля Шарля можна врятувати. Вирвати з рук того пихатого розбійника. Агнес мала рацію. Її дитину віддали на поталу монстру. Залишили наодинці з тим ненормальним Лораном. Королева ненавиділа Абердін за їхню слабкість. За невміння жертвувати своїм я заради інших. Жінка виходить з вітальні та прямує донизу. В кухні вона зустрічає П'єра, який збирався віднести сніданок в кімнату Його Величності.

— Лорде Ерон, нашу принцесу можуть вбити. —жінка присіла на стілець, бо в голові щось зараморочилося.

Чоловік Шарліз дав королеві Агнес склянку води. Почувши про зникнення принцеси почав думати над тим, де зараз його дружина. Чи жива вона? П'єр не хотів вірити в те, що хтось міг посягнути на життя та честь його благовірної. Від таких роздумів якось важко було на душі. Лорд Ерон намагався не думати про такі сумні фінали. Шарліз обов' язково пошле йому звісточку.

— Ваша Величносте, не падайте духом. — чоловік прямує до величезних воріт. 

На сьогодні в нього запланована зустріч з принцесою Жоржет.  Дружина принца Едмона погодилася приїхати до Марселя.  Чи будуть ці переговори вдалими? Лише один Господь знає відповідь. 
Лорд Ерон сідає на коня та їде до свого будинку.  Перед його вікнами стояла білосніжна машина. 

Її Високість прибула трохи раніше. Чоловік запросив дівчину увійти. Вона сіла неподалік величезної амфори.  Це Лорд Ерон два роки тому привіз з Греції. Хотів назбирати цілу колекцію, щоб потім вигідно продати десь на аукціоні. П'єр дістає з невеличкого пакета ручку та дві угоди.  Він потай від короля Шарля хотів пекеконати Великобританію перейти на їхній бік. 

— Принцеса, уважно читайте, що там написано. — лорд Ерон не збирався безкінечно потерпіти від нападів отих огидних повстанців. 

За останні тижні з Монако сюди було відправлено три судна. Король Людвіг пообіцяв знищити Марсель, а правителів цього королівства привселюдно стратити на місцевій площі. Принц Едмон залишився чекати на свою дружину в машині. Він про всяк випадок вже попередив королівську армію про можливий наступ. 

— П'єре, не заговорюйте мені зуби. — Жоржет піднімає голову трохи вижче. 

Оці "грандіозні" ідеї вона терпіти не може. Якщо, почав вже цю гру, то доведи її до кінця. Нарешті зрозумій, що життя не яскравий метилик, яким його всі малюють. Вистоїть лише той хто здатний закохуватися в болючу ілюзію багато разів. Дівчина підписує папери, а потім йде геть. Вона сідає до машини та повертається в Великобританію. Тепер черга за Лордом Ероном проявити свою винахідливість. Заманити тигра в уявну клітку. 

Якось дивно починати все з початку. На кону життя його єдиної доньки. Має бути якийсь вихід. 
Правитель Франції вийшов з палацу та попрямував до річки. Хотів побути трохи сам. Він сідає під високим кленом. Заплющує очі та уявляє Аврору.