Частина 1

Той, хто бажає носити корону повинен служити розуму, а не серцю. Правити країною, то невдячна справа, бо доводиться керуватися певними законами, правилами та внутрішнім розпорядком. В королівстві Абердін свої звичаї й традиції. Кожна людина  була віддана королю Франциску. Йому служили  вірою  та правдою. Цьому чоловіку довелося рано подорослішати, бо попередній правитель загинув на полюванні. Був застрелений повстанцями з Шотландського королівства. 

З моменту правління Франциска минуло двадцять років. Це були непрості часи. Абердін часто потерпав від нападу сусідніх провінцій. За свою територію королівська армія билася до останньої краплі крові. Настав час обрати нового короля. Незламного, гордого й хороброго. Такого про кого напишуть не одну любовну оду.

В нинішнього правителя було троє дітей. Принц Едвард, принц Вільям та принцеса Мадлен. Всі троє навчалися в найкращих педагогів світу. З самого дитинства вивчали літературу, астрономію, хімію та безліч інших наук. У вільний від занять час Мадлен займалася живописом.  Особливо дівчині подобалося малювати пейзажі. Її брати обожнювали полювання, стрільбу з лука та верхову їзду. Принц Едвард красиво танцював, а Вільям чудово декламував вірші відомих поетів. Все змінилося, коли настала епоха королівських прийомів. Кожен представник аристократичної родини міг привести  свою доньку до палацу. Дівчата мали пройти декілька етапів відбору, щоб мати змогу потанцювати з королівськими нащадками.

Першим мало відбутися весілля принца Едварда. Для нього вже обрали наречену. Колись покійний король Карл пообіцяв своєму близькому другові, що їхні онуки обов'язково одружаться в майбутньому.

Стенлі багато років відслужив в королівській армії, але на жаль загинув під час виконання особливого  королівського доручення. Потрапив в пастку повстанців. Хтось випустив в серце чоловіка отруйну стрілу. Містер Брайтфорд був похований зі всіма почестями на території кладовища в графстві Арбіденшир. Його сім'я кожного року отримувала матеріальну допомогу від держави. Син військового полководця  давно переїхав до Единбургу. Втік з рідних країв шукати кращої долі. Одружився та почав власну справу. Відкрив невеличкий квітковий магазин. Його дружина Беатріс підробляла вчителькою музики в місцевій школі. Чарльз ніколи не згадував своє минуле. До сьогоднішнього дня. Він тільки нещодавно знайшов старовинне кольє в речах свого батька.

Вірджинія та Арден багато чули про славні походи свого легендарного дідуся. Вони пишалися ним, але присвятити своє життя служінню королівській родині не поспішали. Хлопець нещодавно перейшов до десятого класу, а його сестра стала студенткою першого курсу коледжу мистецтв. Вірджинія багато часу приділяла живопису. Хотіла в майбутньому стати знаменитим художником. Вона частенько малювала образ ідеального чоловіка. Думала, що незабаром когось зустріне. Ця вісімнадцятирічна дівчинка жила в якомусь іншому світі. Примарному й казковому водночас.

Наступного ранку принц Едвард мав зустрітися з Ельзою. Він місця собі не знаходив, бо довелося повернутися додому. Припинити зустрічатися з донькою міністра юстиції.

Юнак чекав на неї біля невеликого фонтану. На центральній площі Глазго в таку пізню пору доби було небагато людей. Лише декілька закоханих пар гуляли  вздовж різнокольорових клумб. Навіть сірі алеї завмерли в очікуванні. Едвард став на одне коліно. В руках хлопець тримав величезний букет троянд.

— Ельзо, ти вийдеш за мене? — принц навіть не сподівався почути омріяне так.

Ця дівчина не була створена для шлюбу. Їй подобалочся яскраве  та насичене життя. Не кожен погодиться виконувати чужі накази. Ставати об'єктом пліток, бо королівські придворні звикли оцінювати лише зовнішні риси зовсім не думаючи про внутрішні. Сьогодні ти маєш все, а завтра можеш запросто щось втратити. 

— Ні, вибач. — дівчина закриває коробочку з обручкою.

Не про таке життя Ельза мріяла. Думала, що стане відомою спортсменкою. Завоює  не одне призове місце. Отримає ще багато нагород. Якось в її плани не входило виходити заміж за принца. 

— Я все розумію. Більше не намагатимусь. — Едвард розправляє свій костюм.

В серці якась така порожнеча поселилася. Хотілося намертво прибити ці почуття цвяхами до забутого Богом корабля. Юнак не розумів як міг закохатися в міраж? Ельза була його божевіллям. Ілюзією. Витвором уяви. Чим завгодно, але не реальністю.

— Дякую, тобі. Тільки не ображайся. — дівчина робить напам'ять декілька фото.

Відтепер її серце принцу не належить. Леді Роял зробила свій вибір. Верхова їзда для неї дорожча, ніж кохання Едварда. Його примарні надії так і залишаться холодним візерунком на замерзлому склі.

Його Високість повертається додому. В свій рідний Абердін. Попереду його чекає немало випробувань. Доля – дама невблаганна. Едвард милується мальовничими краєвидами невеличкого королівства, котре сховалося у віттях  старезних дубів. Небо дихало якоюсь чистотою. Десь на іншому березі ріки перегукувалися райські птахи. Майже нічого не змінилося. Лише не вистачало фірмової посмішки його дідуся Карла.Цей біль не забувається. Він ще й досі живе в пам'яті.

Золотистий автомобіль зупинився перед величезними воротами. На балконі білосніжного замку стояла королева   Амбер. Ця жінка в свій час пережила багато горя. Навіть зазнала людського осуду.

Едвард вийшов з авто та попрямував вистеленою доріжкою до літньої альтанки. Там на нього вже чекали батьки. Король Фрациск запросив свого сина присісти. Мав йому дещо повідомити. Едвард ще ніколи не бачив такого розпачу в очах своєї матері. Вона просто танула на очах.

— Синку, мені недовго залишилося. Я маю передати комусь престол. — король давно вже хворів на важку форму астми.

 Його легені вже не могли нормально функціонувати. Раніше він часто їздив до Італії. Лікарі радили змінити клімат. З часом Франциск перестав виходити на прогулянки. Державні справи були важливіші за власне здоров'я.