Глава 14.Знову одруження?

Доїхали ми на диво в тій же самі мовчанці як і раніше.Після жахливого сну я уже не могла заснути тому тільки сиділа повернута до вікна і згадувала моменти в Анеквіті.

Бал,перший бал там,який же він був веселий,наш вальс з Лілі це просто фурор,а їзда верхи,навіть весілля мені здалось дуже навіть веселим хоча головним постраждалим була я.

Крик,галас,ми приїхали,нас зустрічав народ.Всі були в захваті побачивши принцесу,ну звичайно я  також була б в захваті.Мене не бачили майже місяць,невже я так змінилась?

Цей всей крик,ці люди здавались мені якимись віддаленими.Я ніби їх не чула і не бачила,просто йшла вперед не звертаючи уваги.Всі мої думки були забиті одним "Війна,а вона дійсно буде?".Чи це просто так формальність?Ні,звичайно це все насправді але чому я повинна бути тут?Щось тут нечисто,потрібно взнати все детальніше,неодмінно дізнаюсь але спочатку відпочити.

Зайшовши в свою сіру кімнату я одразу рухнула на ліжко.Мені було погано,ні я не заболіла,була погано в душі.

Ранок розпочався не найкраще,зустрів він мене гучним звуком дощу з вікна,який на мою думку ніколи не перестане.На один момент мені здалось що погода прекрасно описує те що робиться зараз в мені,все тьм'яно,похмуро і плачевно.

Весь день я сиділа в своїй кімнаті і ніхто навіть не захотів зі мною побачитись,впринципі я і нікого бачити не хотіла,тому все добре.На другий день я все-таки вирішила вийти зі своєї берлоги і хоча б взнати що робиться в королівстві,тому направилась я до Олівера.

Охоронці впустили мене і я одразу побачила знайому для мене кімнату,на перший погляд вона вся темна,але придивишись можна помітити що не зовсім.В кімнаті речей не так багато і всі меблі сірого кольору що хоч трохи виділяється від темних стін.

-Доброго ранку,-з порогу розпочала говорити я.

-Доброго,рад тебе бачити.Чому завітала до мене?,-усміхнено говорив він.

-Хотіла розпитати що за цей час в королівстві сталось і з приводу війни,що чути?,-тривожно договорила я останні слова.

-В королівстві майже нічого не змінилось,все стояло на місці і нічого цікавого не було за час твого від'їзду.Щодо війни..,-на хвилину він замовк після чого продовжив,-Щодо війни вчора нам її оголосили,-після цих слів він не наважувався промовити ще хоча б слово.

Я стояла в ступорі,вони добились свого,війна уже почалась..

-Чому батько захотів бачити мене тут,адже саме це справило на оголошення війни?,-переборовши себе запиталась я.

-Точно не знаю,але знаю що на його думку справила зустріч з королем Джорджом.

-Король Джордж?Це той що король королівства Мелевії?,-здивовано говорила я.

-Саме той,нещодавно,приблизно тиждень назад,у нього була розмова з ним про державні справи,після чого наш король вирішив все-таки приїхати до тебе на одруження,він не повинен був бути там.

-Кажеш король Джордж,ну що ж мені все зрозуміло,дякую побачимось,-після сказаного вибігла я з кімнати і направилась до короля.

Не скажу що сильно зрозуміла всю суть але більшість так,в мені були потрібні більше деталів.Джордж Кралон-нещодавно сівший на пристол король,скоро буде святкувати своє 22-річчя,не одружений.Мелевія-велике королівство за межами не менше за Лейнстеру.

Підбігши до дверей я наказала охоронцям відкрити,вони ж відповіли що Його Величності немає в кімнаті,він вирішив прогулятись садом.В таку погоду?Садом?Здуріти можна.Ну нічого,мені все одно я доберусь до нього.

Йшовши великими стежинками я шукала поглядами силует короля і після недовгих пошуків все-таки побачила.Підбігши до Його Величності я байдуже привіталась і розпочала розмову:

-Які у вас плани на мене?Для чого я тут?,-таким де байдужим тоном говорила я.

-Про що ти?Мені головне що б ти була дома!,-ніби не очікуючи від мене таких запитань відповідам він.

-Тобто ви хочете сказати що король Джордж тут зовсім непричетний?,-награно здивувалась я.

-Тобі розповіли про зустріч з ним,я правий?Ну що ж отже час тобі і про це взнати,-гордовито говорив він.

-Взнати про те що ви хочете видати мене вдруге заміж за короля?,-пильно дивилась за реакцією короля але ні жоден м'яз його обличчя не пошевелився.

-Коли ж ти стала такою розумною?Так ти абсолютно права!,-так де як і раніше байдужо говорив він.

-Для чого?Я ж уже одружена?Тільки заради того що б я одружилась з королем ви вирішили погодитись на війну,яку так остерігались?

-Те що одружена то це ми виправимо.Королівство Мелевія найбагатше королівство,його війська нас зможуть захистити від будь якої війни.А бути одруженою з королем це честь,ти станеш королевою.Що тобі дало одруження на принці?Нічого,тільки фамілію Андерсон в кінці.Коли ти одружешся на королі ти будеш мати все,уяви скільки всього відкриється перед тобою,такий шанс не можна упускати.

-Про що ви говорите?Вас цікавить тільки слава і гроші,на все інше вам все одно,-засмучнено говорила я ніби тільки зараз зрозуміла все.

-Можливо тільки це і цікавить.Я хочу щоб наше королівство нічого не турбувало і воно процвітало і ми в стані це зробити.Я відправив документ королю Річарду про розрив шлюбу,завтра ти будеш уже не заміжня,а уже через два дні відбудется весілля,скоро ти станеш королевою.Вітаю!

-Це якась нісенітниця.Про що ви говорите?Ви себе чуєте?Я не згодна на це!,-повернулась я щоб піти геть,але король залізною хваткою схопив мою руку і притянув до себе.

-Я сказав отже так і буде.Я король а ти всього лише принцеса,навіть титул королеви тобі нічого не дасть,ти нічого ніколи вирішувати не будеш.А заміж ти вийдеш і неодмінно,мої охоронці будуть дивитися за кожним твоїм кроком і за кожним рухом.Не переживай я попіклуюсь про майбутнє нашого королівства,-злобно говорив він стиснувши зуби,договоривши отпустив мою руку,яка уже почервоніла.

-Для мене ви померли,знайте це!,-ніби просичала я після чого побігла геть.

Я бігла,бігла не знаючи куди.Це вже повторювалось колись і повторюється знову.Я не знала що і думати,що робити,як житти.Щодо останнього вже за мене все вирішили.Так не може бути,не допущу цього ще раз,того разу я мирно погодилась цього так не буде.Втікати?Спробувати потрібно,а якщо не вдасться?Буде тільки гірше.