Глава 11.Скоро все закінчиться.

Двері відкрились і ми побачили простору кімнату по-середині якої стояв розтоплений камін,що освітлював всю кімнату.

Зайшовши в кімнату я побачила наскільки вона простора,подивившись вперше я б могла подумати що тут є все,абсолютно все.

З одного боку стояв стіл на якому були фрукти та інші продукти,з боку біля його був стелаж на якому стояло багато різних вин.

З іншого ж був великий діван праворуч маленький столик на якому стояв грамофон.

В кімнаті ще була багато різних штучок на які ми навіть не мали часу поглянути.

Королева запропонувала нам сісти за стіл і налила вина.Скуштувавши червоний напій нам одразуж стало веселіше,мені тим паче.

Не пропускавши ні жодний келих ми випила майже дві пляшки.Чесно навіть не помітила як це сталось за веселими історіями все стає непомітним.Королева розказувала про свої смішні історії з дитинства а ми з Лілі лише могли те і робити що сміятись.

Коли нам уже було повністю весело ми з Лілі вирішили попрактикувати наш вальс,договорившись що на завтрашньому весіллі ми його повторимо,королева ж вирішила трохи посидіти ще, разом з вином.

Так пройшов цілий вечір разом з танцями і цікавими історіями.

За весь цей час я ні разу не згадала про все те що я хотіла забути всі ці дні.Незрозуміло як ми дійшли до своїх кімнат.Не можу згадати як я заснула,все в голові перемішалось і я уже навіть забула з ким дійшла до кімнати,і чи скинула свій одяг чи лягла в ліжко в сукні.

Да буде війна....Да буде війна.....

Хтось кричав в темноті,я не могла зрозуміти де я?З часом мої очі привикли до темноти в кімнаті і я побачила два силуети які бурно про щось розмовляють.Завдяки темноті в кімнаті я не могла розгледіти хто це але зрозумівши по голосу це були два чоловіка.Про що вони говорять?Я нічого не чую.Чому так тихо?До мене тільки доходили деякі фрази з контексту.

Війна,війна.Між ким війна?Про що вони?Один чоловік обернувся на 180 градусів,раніше він стояв спиною до мене,а тепер він ніби дивився на мене.Як я не придивлялась не могла зрозуміти хто ж це такий.Чоловік почав бистро прямувати до мене і схопив да руку.

-Ей відпустіть,-обурювалась я,але він мене ніби не чув.

Почав тягнути мене до виходу з кімнати,як би я не пручалась все марно,він був дуже сильний.Чоловік відкрив двері і я побачила темноту.Темноту яка поглинула нас...

Я пронулась.Фух,ну і дивний сон мені наснився.Що ж він значить?Яка війна?Що це за чоловік?Чому все так тяжко?Чому життя не може бути таким легким як нам про це розказують.

Я подивилась у вікно.Зимовий ранок,новий день,весілля.Сьогодні весілля?Чому я так хвилююсь?Це ж просто дурне весілля,Скарлет,перестань хвилюватись терміново.

Скільки зараз годин?Судячи по туману який накрив все королівство тільки світало,отже сім ранку десь так,можливо вісім.Так а готова я маю бути в одинадцять.Ну що ж ще повно часу.Потрібно налаштуватись.

Але з моїми налаштуваннями мене перебили,до мене захотіла зайти Лілі.

-Добро ранку наречена,-майже співаючи мовила русява.

-Доброго.Що тобі потібно в таку рань?,-надіюсь не грубо сказала я.

-Як що?Тобі потрібно допомагати з одяганням,-щасливо мовила вона.

-Так рано ще ж,-здивувалась я,я думала ще поспати,налаштуватись так сказати,але напевно мої

плани не збудуться.

-Ні зовсім не рано,якщо зараз почнемо до одинадцяти якраз встигнемо.

Лише погоджено кивнути змогла я так як розуміла що заперечувати просто марно.

Як і Лілі сказала ми справились якраз вчасно,чомусь мені здавалось що все це займе не більше години.Як я помилялась.Все це одягання,макіяж,зачіска,вуаль яку потрібно було причепити до моєї скромної гулька на голові прикрашеної лілією.Звичайно все це робила не одна Лілі,а ще декілька помічниць.

Як Її Величність в говорила букет і вуаль принесли з ранку разом з туфельками.

Букет був такий як я і уявляла.Лілії,піони і конвалії,все це виглядало дуже гармонічно і природньо.

Вуаль була довга,ні не довга,а навіть дуже дуже довга.6 метрів це багато хоча коли я буду йти все це буде красиво дивитись.На вуалі пізніше я помітила маленькі нашивки лілій,як мені сказали це королева побажала.Виглядало дуже красиво,весь мій образ був в ліліях,впринципі мені це подобалось.

Я стояла повністю готова навпроти дзеркала і умилялась собою.Ех була б я чоловіком сама б одружилась з собою.Все це одягання придало мені трохи настрою,але він бистро зник коли я згадала що ось все це для чоловіка якого не кохаю,не бажаю,не знаю.

Чому так життя складається.Ще й цей сон.Майже декілька днів мені не снилися сни а тут ось на тобі маєш.Ще й такий неоднозначний.Війна.Як згадаю стає трохи страшно,та що там страшно,дуже навіть страшно.

Ще й мої рідні.Приїдуть вони чи ні?

Все це так хвилює мене,потрібно випити заспокійливе,якісь трави.

Попросивши мені принесли травяний заспокійливий чай після якого я помітно заспокоїлась.

З думок мене вивів голос Лілі:

-Скарлет,час іти.

-Що куди?,-здивувалась я.

-На церемонію,чи ти уже забула,-усміхнулась русява.

-Ні я пам'ятаю.А ти коли встигнеш одягнутись?

-Ти мене зараз намагаєшся образити?Я уже одягнулась давним давно,ходімо мерщій,-поспішно говорила вона.

Чому так лячно?Зберись,начебто травяний чай помагає.

Я прямувала до початку червоної доріжки,на ній я повинна пройтись до арки де уже чекав наречений.

А хто ж мене проведе до арки?Я що буду іти сама?На очах у всієї товпи.

В своїх думках і ідучи з головою направленою у низ я і не помітила як ми дійшли до місця з якого я повинна виходити.Піднявши голову я помітила знайому персону.

-Батьку,-здивувалась я,-ви все-таки приїхали?,-не могла не сховати свою радість від побаченого я.

-Як же я міг не приїхати на весілля дочки,-усміхаючись мовив чоловік.

В той час я забула про всі мої образи,всі обурення,просто хотіла весь цей час провести без цих емоцій.

-Ти просто чудово виглядаєш,королева як побачить буде в захваті,-усміхався він.