Глава 8.Весільний танець.

Кожен день починається з того що я просинаюсь.Ну а дійсно як іще він може розпочатись?Ще в ночі мені снилась королева яка тримає на руках дитинку,мабуть Деніала.Вона так щасливо дивилась на його,але хіба вона не змінилась ні капельки?Ні це точно не Деніал і не Лівіан,якби це були вони королева була б набагато молодшою,отже це хтось інший,але хто?

Я згадала,такий самий сіроокий хлопчик сидів на руках у Деніала у моєму першому сні в палаці.Дуже цікаво хто ж він?

Так мені уже час вставати,але стоп.Куди мені потрібно сьогодні?Нікуди!От і добре,продовжуємо лежати.Взявши книгу я зручно вмостилась і продовжила читати книжку,яку ще ніразу не відкрила з моменту як ми приїхали сюди.

Не помітивши як захопилась читанням в якийсь момент я і зовсім заснула.

Розбудив мене пролунавший звук в двері,стража сповістила мене що до мене прийшла Сюзен,ну що ж хай заходить.

-Доброго дня,Ваша Високосте,-поклонившись сказала вона.

-Доброго,щось хотіла?,-сонно мовила я.

-Так,Його Високість принц Деніал просив вас сповістити що чекає на вас через годину у його кімнаті.

-Принц Деніал?А що йому потрібно?,-здивовано сказала я.

-Він не уточнював,просто сказав сповістити,-мовила русява.

-Ех добре,всі мої плани нарушились,-сумним тоном говорила я.

-У вас були якісь плани?

-Звичайно,цілий день лежати в тепленькому ліжечкові з цікавою книгою,але бачу не судилось,-після сказаного мною ми двоє голосно засміялись.

Ну що ж після довгого одягання в кінці якого я зрештою одягнула жовтеньку сукню я вирушила до цього нахаби.

Наказавши стражі сповістити після чого я увійшла в уже знайому для мене кімнату.Кімната була як і раніше(ніби за декілька днів вона повинна була змінитись)зроблена в темних тонах в яких найбільше переважав чорний.

Ввійшовши в кімнату я одразуж наткнулась на силует золотоволосого принца,який сидів на

своюму ліжку і як мені здалось читав,побачивши що я увійшла відклав все і встав з свого місця.

-Доброго дня,-першим розпочав говорити принц.

-Доброго,ви бажали мене бачити?,-байдужо глянула на його я,стараючись повторити той погляд яким він часто дивиться на мене,але сказавши правду він в мене не дуже виходив.

-Бажав,-після чого він замовк,але одразуж продовжив,-Як ви знаєте у нас через 5 днів весілля і нам потрібно вивчити і повторити танець який ми будемо танцювати.На передодні весілля в нас би не вийшло цього зробити,самі розумієте потрібно повністю все підготовити.Тому я вирішив що саме сьогодні час це зробити,-пояснив він.

-Ви вирішили?Чому не можна було запитатись у мені і разом вирішити дату,місце і час?Можливо в мене сьогодні були плани?,-обурено почала говорити я.

-Заспокойтеся,-підвищив голос хлопець навпроти,-Мені всерівно які у вас там були плани,мене це не цікавить.Я так вирішив отже сперечатись не потрібно,ми це зробимо або сьогодні або ніколи,-уже з суворим голосом говорив він.

-Добре,-так само підвищила голос я.

-А тепер почнемо.Цей танець,який ми будемо танцювати,танцювали ще наші пращури,на кожному весіллі в цьому королівстві всі королівські знаті повинні танцювати його.Звичайний вальс на перший погляд,але він не зовсім звичайний,-пояснив він,але після останньої фрази я все більше заплуталась.

-Я зрозуміла,-коротко і ясно відповіла я після чого принц легко кивнув головою.

-Ну тоді думаю потрібно розпочинати,спочатку танцюємо звичайний вальс.Надіюсь ви його вмієте танцювати?,-з ноткою сарказму запитав він.

-Вмію,а я надіюсь під час танцю ви не будете наступати мені на ноги,-з таким самим тоном відповіла я і не почула нічого у відповідь.

Ми почали танцювати вальс,на мій подив принц ще ні разу не наступив мені на ноги,хоча цього і потрібно було очікувати він же принц і танцювати він точно вміє,уже довів це на балу.

Ми танцювали так само як і на балу але в чому ж різниця між цими танцями?Напевно немає різниці.

-Тепер після ось цього моменту починається другий етап,раз крок,два крок і ви підстрибуєте після чого я вас трохи покружляю і так повторюється декілька разів,-ретельно пояснював він мені.

Таких етапів було вдосталь.З кожним етапом ставало все складніше і складніше,кожний нахил давався мені складніше,кожен стрибок більш важким.Це все тому що я швидко втомлювалась і за це я себе найбільше карала,але я не здавалась і навіть не думала показувати вигляд що мені тяжко.

Так продовжувалось декілька годин.Деніал показував рухи я повторювала а пізніше все разом.Було нескінченна кількість спроб і ми їх всі вичерпали і дійшли до ідеальності.Справді принц був правий це не простий вальс,в цьому танці дуже багато додаткових і таких красивих рухів,правду кажучи я навіть не знала про існування таких рухів.Щось нове все-таки я сьогодні вивчила.Наш танець з боку здавався дуже романтичним і чуттєвим,але ми обидвоє знаємо що це не так.Сьогодні я помітила як Деніал уже не був таким байдужим і віддаленним,але зрозуміло причину,це все тому що б добитись гарного результату,щоб в нас вийшло вивчити та затанцювати танець.Я на сто відсотків впевнена що уже завтра він не буде таким,але поки що він такий яким я колись мріяла бачити свого принца.Нажаль не буде він такий завжди.Так,не потрібно тут розкисати,в нас ще багато роботи,наприклад недочитана книга,яка чекає мене на полиці у моїй кімнаті.

Вічливо попрощавшись з принцом я відправилась до своєї кімнати і до своє книги,яка весь цей час чекала на мене.

Продовжуючи читати я знову була сконцентрована тільки на книзі і більше ні на чому.

Прочитуючи рядки книги я і не помітила як сонце сідало за горизонтом і як поступово наставала ніч.

Зрештою закривши мягку обкладинку завершеної книги я відложила неї і почала дивитись в темне вікно задумавшись про те як цікаво завершилась книга.

З мої роздумів мене вивела сніжинка на вікнові.Сніжинка?Дійсно а я і зовсім забула що уже зима і час для снігу.Сніжинки падали все частіше і частіше а я лише зачаровано дивилась на цю красу і не могла відвести погляд.