43 глава

Тимур

Такого довірливого ідіота, як я, ще треба пошукати. Усі сестрині закидони щодо Дарини я не вважав серйозними. Вони з бабусею давно не вітали жінку, тож я не зважав на коментарі вагітної. Але згодом дехто з чоловіків із нашої команди почав натякати на дуже дивні речі. Ніби ненавмисно розповідали якісь історії про знайомих та жваво обговорювали ту чи іншу ситуацію. Я ж слухав повз вуха та не вважав, що подібна історія торкнеться мене.

Але невдовзі на мій телефон надійшло декілька фото сумнівної якості. Звісно, там можна було впізнати Дарину поруч із якимось чоловіком. Але ж спілкуватися з іншими не заборонено. Я не розумів, кому може належати подібне повідомлення. Звісно, одразу ж на думку спала Аделіна, але мене насторожив час на фото. Дівчина більшу частину часу просиджувала вдома. Тож не варіант, що це вона, чи навіть сестра. Тіна одразу б показала такий матеріал в очі та не ховалася б за спинами.

На думку спав Корольов — це було найвірогідніше. Тож цей пройдисвіт вирішив добити мене. На що він сподівається? Що я одразу ж стану зразковим сім’янином та здуватиму пилинки з його дорогоцінної Ади?

Останні тижні були катастрофічними, бо правда виявилася гіркою та невтішною: вчергове мене зламали та витерли ноги. Заслуговую, бо не можна бути таким довірливим. Ця жінка зруйнувала в мені всю віру в найсильніші почуття, у кохання. Тепер у душі — чорна прірва, яку ніщо не заповнить. Хоча одна думка рятує: у мене буде дитина, яку я зможу любити безумовно. Здається, майбутнє батьківство починає зароджувати в мені якісь дивні почуття. Хоча спершу на собі відчую радість від народження племінниці.

Рівно тижня мені вистачило, щоб пройти всі стадії — від заперечення до прийняття. Сьогодні зранку мав справи в банку, бо хотів оцінити свої шанси на кредит. Мрії про власний автосервіс не давали спокою останні півтора місяця. Я не хочу працювати на когось, бо маю сили для створення чогось нового та більш ефективного бізнесу. Звісно, автосервіс, у якому я працюю, непогано обладнаний, але в мене трохи інші думки щодо організації роботи. А дарувати комусь цінні ідеї не збираюся.

Більшу частину дня присвятив дівчатам — знову їздили до дитячого будинку. Ще колись, два місяці тому, поїздка зачепила мене до душі, а сьогодні взагалі змусила замислитися над тим, як страждають покинуті діти. Ми втратили батьків, коли були майже дорослими та вперто планували майбутнє. Але неочікуване горе зломило нас на певний час та змусило почуватися самотніми. А тут бракує слів.

Вже давно я не був удома так рано та не долучався до спільних жіночих посиденьок. Але сьогодні зрештою відчув, що досить гнобити себе за довірливість. Варто всі сили спрямувати на втілення задумів щодо бізнесу. Це — найкраща моя ідея за останні місяці. Мабуть, не варто було колись погоджуватися на пропозицію Корольова та залишати попереднє місце роботи. А тепер — знову все починати з нуля. Але для відчаю немає часу, тому вперто беру себе в руки та йду далі.

У ванній знову критично оглянув обличчя, поголився, а ще записався до знайомого перукаря — вже за годину маю з’явитися у салоні.

А ось невеличка суперечка з Адою нагадала мені насичені два тижні до одруження. Дивно поєднувались у ній і гострий язичок, і якесь розумне мовчання останні півтора місяця. Іноді подібні суперечки дозволяли мені відшліфовувати свої саркастичні здібності. Але тепер навіть причепитися ні до чого. Хоча реакція дівчини на мою появу в кімнаті була досить красномовною. Навряд чи вона закохана в мене, всупереч версії бабусі та Тіни. Це розпещене дівчисько чує та бачить лише себе. А поки що перечікує важкі часи та пристосовується, як тільки може.

Звісно ж, я не дуже поспішав звалити з кімнати та очистити простір від своєї присутності. Ада не приховувала невдоволення на обличчі, а я зручно розташувався на ліжку на залишок часу до походу в салон. Останні тижні геть не було часу на новини, а тепер з цікавістю гортаю сайт місцевих ЗМІ та бачу багато інформації про Корольова, його машинобудівний бізнес, контракти та купу різних зустрічей. Один погляд на цього виродка зворушує всередині неприязнь.

Одна стаття мене сильно зацікавила, декілька разів вилаявся, забувши, що неподалік у своїх речах колупається дівчина.

— Ти можеш вести себе тихіше? Я не завжди працюю зі старшими учнями.

Підіймаю голову та бачу, що роздратування на обличчі Ади лише посилилося.

— Я у своїй спальні. Ще якісь питання?

— Яке ж ти тільки хамло, Княженко! — у мій бік летить ручка, яку встигаю вчасно відбити рукою.

— Ти забула про мої правила? — зіскакую з ліжка та ламаю ручку навпіл, а залишки кидаю на килим. — Прибереш. Наступного разу я не буду таким милим.

— Наступного разу не буде, бо я йду геть з цього дому після Нового року. І мені плювати, хто та що скаже. Я молода, гарна, ще зможу влаштувати своє життя.

— З моєю дитиною ти нікуди не підеш.

— А ти мене прив’яжеш?

— Якщо треба, то так і зроблю.

Вона на мить замовкла, а потім голосно розсміялася.

— А ось тут ти не вгадав. Завтра ж дізнаюся про розлучення, а ти котись до біса.

Я наближаюсь до розпашілої дівчини та уважно вивчаю її емоції. Здається, знову показує зубки так відчайдушно, що до нього забуває підключити мозок.

— Я не погоджусь на нього.

— Мені байдуже. Наприклад, кому суддя повірить більше? Фото твоєї зради, мені — зрадженій дружині, — чи тобі?

На мить я знітився. Не вірю, що чую це від неї. То ось чому вона так затихла — збирала компромат? Яка ж розумна.

— Нічого сказати? Тоді не чіпай мене. У нас була домовленість, що за декілька місяців подамо на розлучення — у кожного свій шлях.

— Якби ти знала, як я тебе ненавиджу.

— Звісно, бо я ж найбільше зло у цьому світі. Жив би й далі дурником зі своєю Дариною, рогами стелю колупав. Ніби це я винна, що вона зраджувала.

Безперечно, дівчина права, але ж моє его занадто роздуте, щоб визнавати чиїсь правдиві слова за щирість.