7. Несподівана зустріч

Перші дні нового року минули спокійно та якось дивно. Халім був відстороненим і байдужим: він майже весь час малював свої картини й лише зрідка виходив на прогулянки — ночами, коли Катя вже міцно спала. У неї з’явилося відчуття, що замість кохання й родини вона отримала робоче місце. «Піковий валет» відкривався зранку, клієнти приходили за записом, молоденька дівчина-психолог-таролог-нумеролог працювала впевнено та справно. Катя відповідала на дзвінки, варила чай, вела записи й час від часу ловила себе на думці: невже це саме те, чого вона насправді хотіла?

Ханни в місті не було. Вона залишила ключі, документи й коротку записку:
«Я вірю, ти розумна і з усім гарно справишся»,
а сама подорожувала від країни до країни, регулярно викладаючи фото у Фейсбук.

Подруг у Каті не було. Ельвіра, звісно, більше не дзвонила.

Аж поки одного напруженого вечора Катя не зайшла до кав’ярні біля «Пікового валету», щоб замовити собі кави. За столиком біля вікна сиділи двоє. Ельвіра говорила швидко й жваво, жестикулювала, а Халім слухав і щось малював ручкою на серветці.

— Ти знову про це? — почула Катя уривок розмови.
— А чому б і ні? — відповіла Ельвіра. — Тепер у нас є час і варіанти.

— Але ж моя мати…
— До біса твою матір! Вона ще та шахрайка. Думаєш, я не розумію всі ті магічні штучки? Суцільні маніпуляції та психологічні трюки. Шкодую лише про те, що втратила подругу. То як, ти згоден на мої умови?

Халім усміхнувся й згідно кивнув. Катю вони не помітили.

Повернувшись додому, мов сновида, Катя відкрила Книгу Пророцтв. Між сторінками лежав складений папірець. Вона задумано покрутила його в пальцях, озирнулася на товсту чорну свічку, що догорала в піалі, підійшла й кинула туди бажання. Коли папірець згорів дотла, Катя сіла на диван, взяла на руки кота й тихенько прошепотіла йому на вухо:

— Оце тобі й збіг обставин… То що ж мені тепер робити?

P/M/ після участі у Конкурсі продовжуватиму викладати цю історію, бо вона пишеться далі.

Але як вам поворот сюжету?

(Поки що КІНЕЦЬ)