5. Новорічна ніч без сценарію

І хоча Халім не сходив їй з думок, Катя довго думала, чи йти їй на цю родинну вечірку.

З одного боку — Ханна, її дивний бізнес, і ще дивніший Халім, з іншого — гуртожиток, порожня кімната, ТікТок і салат із супермаркету.

- Куди підемо на Новий рік? - запитала вона в Ельвіри, надіючись, що подруга відмовить від родинної вечірки у ворожки, та й, почувши про Халіма, щось порадить. Але та, здавалося, була у іншому вимірі - у слухавці чувся регіт, гучна музика й хлюпотіння води.

- Що-що? Про що ти запитуєш? - наче не чула подруга.

- Я думала... Ти десь святкуєш?

- Тааак!!! Чуєш, як весело? Мене запросили друзі, у заміський маєток. Катюхо, тут така спа-зона! От би ти бачила!

- Не бачу...

- Я тобі потім про все розповім! Гарного Нового року, веселих свят! Бувай! 

- Бувай...

Сівши біля вікна, Катя сумно зітхнула, потім пригадала погляд Халіма, ніжний голос ворожки. 

— Принаймні, зустрічатиму цей Новий рік не сама, — вирішила вона, рвучко підвівшись та рушивши до шафи; одягнула просту чорну сукню, розпустила волосся й на мить затрималася біля скриньки з прикрасами. Срібний перстень покрутила в руках і поклала назад.

— Ти просто йдеш у гості, — сказала сама собі. — Не треба вигадувати.

Ханна відчинила двері майже одразу.

— Заходь, — сказала вона. — Ми на тебе чекали.

За столом були лише Ханна, Халім і білий кіт, який зайняв найзручніше крісло. Катя знову мала це дивне відчуття, ніби усе раптом стало на свої місця, навіть вона в цьому домі не чужа.

— І це вже всі гості? — спитала вона, сідаючи на стілець поряд з Халімом, який не зводив із неї очей. - Більше нікого не буде?

— Невже нам іще хтось потрібен? — спокійно відповіла Ханна.

Халім усміхнувся.

— Насправді, я дуже радий, що ти прийшла.

— Я теж, — відповіла Катя й не стала розмірковувати, чому це правда.

Замість електричного світла вони запалили свічки й вечеряли без поспіху. Ханна наливала вино, кіт муркотів, розмова текла легко й ні про що важливе.

- Навіть не думала, що доживу до цієї щасливої миті, - сказала Ханна й показала малюнок аквареллю, де була зображена пара закоханих: він - чорнявий та високий, вона - просто копія Каті. - Це я намалювала в той день, коли народила сина. Моє переше пророцтво.

- А так буває? - Катя ловила себе на думці, що їй дуже добре у цьому домі, серед цих людей, і геть нічого не видається дивним. 

— За новий рік, — сказала Ханна. — І за несподіванки.

- За пророцтво, яке збулося, - Халім налив Каті шампанського, і вона підняла келих. — Ти не боїшся?

— Чого?

— Того, як стрімко усе розвивається?

Катя подумала кілька секунд.

— Ні, — сказала вона. — Мені здається, що я тут не випадково.

Халім кивнув. Годинник пробив одинадцяту. Ханна підвелася, запалила ще кілька свічок і повернулася до столу.

— Скоро північ, — сказала вона. - І всі на своїх місцях.

Катя, трохи захмеліла від шампанського, хотіла пожартувати, аж тут двері різко відчинилися.

— А ось і я! — пролунав знайомий голос.

Катя обернулася й побачила Ельвіру. У блискучій сукні, з розпатланим волоссям і сердитим поглядом.

— Ти що тут робиш?! — побачивши подругу, вигукнула вона. — А як же я? Ханно, ви ж казали про пророцтво на Новий рік, і що все станеться саме сьогодні?

- Так і сталося, - спокійно всміхнулася ворожка.

— Ельвіро… — Катя підвелася. — Ти ж  святкуєш Новий рік із друзями.

— Я передумала! Чому ти тут? Халім!

Катя не встигла нічого сказати.

— Ти відбила в мене нареченого! — закричала Ельвіра й зробила крок уперед.

Кіт зашипів. Свічки здригнулися. Ханна повільно поставила келих на стіл.

— Досить, — сказала вона спокійно.

І саме цієї миті годинник почав відраховувати останні секунди до півночі. Халім підвівся, взяв Катю за обидві руки, і їх вуста злилися в поцілунку...