Розділ 12/1

У великому залі для нарад залишаємось удвох із заступником. Я перевіряю поточні зведення, звіт маркетологів не сподобався. Нехай заново перераховують, інакше весь відділ залишу без премії.

В інтенсивному режимі пройшли ще кілька днів. І так, я чіпляюся до всіх. Зриваюся за кожну зайву цифру. Офіс у стресі, чекають на велике скорочення. Це мені тихенько зі страху нашептала моя секретарка.

- Ми сильно ризикуємо, Микито Олеговичу, - важко зітхаючи, повторює ...надцятий раз заступник.

- Дмитричу, в твоїй голові є інші слова?! - напевно, занадто гаркаю, бо він зі стільцем відскакує.

- Ви мене взяли, як креативного і стійкого. Повірили в мене більше, ніж рідна мати. Я з вами до кінця!

- Трясця тобі на кінець. Все у мене під контролем.

Зараз не настільки впевнено і грізно. Та перед ким тим паче. Дмитро в курсі всього. Він теж ненавидить Царьових, вони його батька турнули з роботи в управлінні, і перед тим довели до інсульту. У них ціла банда, треба розуміти. Йдеться вже давно не лише про ректора з його дурним шлангом-сосунком.

- Ті торговельні центри можуть взагалі не відкритися. Прогорять, от я відчуваю!

- Дмитре, не треба мене заспокоювати. Гей, у мене все гаразд!

Так, ми втратили ще два тендери на будівництво торгових центрів. Царьови виступили гарантами для мого найлютішого ворога-конкурента. Хто ж знав, що допомога Анжеліці потягне за собою павутину з усіма особисто для мене огидними тварюками.

Просив її не здаватися.

Так ось, я теж не буду. Рудін чогось та вартий, повоюємо ще.

І я теж не залишався без діла. Не тільки у них є доступ до закритої айті-системі. Мої фахівці нарили багато брудних компроматів на ректора. Тепер він не зірветься з гачка. Але шкодити все-таки може через інших. Та й син його, відморозок нещасний, не стане в усьому слухати батька. 

- Але якщо ми втратимо італійців з їх мега крутим проектом... - ще на півметра зам відповзає далі на стільці. - Тоді частина інвесторів вимагатимуть компенсацію та підуть.

- Брати залишаться.

- Звісно, але навіщо нам з нуля? 

- Ми ще трохи втратили, інші проекти успішні, - не хочу вірити отак от відразу в провал. Думаю, чешу лоба вказівним пальцем.

Зараз ми якраз на етапі підписання договору з італійцями. Цілий рік готувалися. Створили під проект окрему гілку в центральному офісі. Саме моя корпорація виграла тендер на десять мільйонів. А тепер італійців почнуть перетягувати. Царьови об'єдналися з моїми ворогами.

Ризик безумовно тисне. Я навіть не спав і не їв нормально три дні!

- Микито, зрозумійте, заради Бога, - іноді дозволяю заступнику звертатися без по батькові. - Вся активність мала б на розвиток бізнесу йти…

- Не розумієш, чи що? - прикрикую. - Треба було допомогти дівчині! Згадай свого батька, адже він теж опинився у Царьовській пастці. Ти не зміг тоді допомогти. А хотів би, напевно?

Дмитро спохмурнів, стискає щелепи. З мого боку, болюче для нього нагадування. Але я задній хід дати не можу.

Справа вже не тільки в проханні сестри, а я за своїх, Рудіних, піду проти всіх до останнього.

Справа в зеленоокій Лисичці... Раптом це єдиний випадок, коли я реально принесу користь?

Нові готелі, клініки, будинки - будували б і без мене. Мій бій за статки мало схожий на справжнє добро. Швидше, на гонки за місце під сонцем. Хто кого, чиє прізвище в рейтингу Форбс з'явиться вище.

- Як уже казав, я з вами до останнього, - б'є себе в груди Дмитрич. - У сенсі, я не те... щоб не настало ніяке останнє. На цей випадок підготував найпотужніший план.

Коли мій заступник використовує вираз "найпотужніший", треба чекати на дуже дивні пропозиції. Проте у нього є своє особливе чуття. Іноді я прислухаюся.

- Слухаю? - киваю з дозволом вивалювати ідеї.

- Ви покажете всім наречену. Італійці люблять сімейних. Цим частину брудних чуток заткнете про орієнтацію, - так, навіть такими речами не гребували вороги. - Фокус уваги перетягнете на себе і наречену. Організуємо для них тут усе на вищому люксі. Підпишете контракт, ще десь місяць перечекати треба для закріплення, і далі вирішувати вже вам. Весілля з Кариною грати, або так і залишатися, ну ви зрозуміли.

- Ні-і, - мотаю головою. - Ні чорта не зрозумів. До чого тут Карина?

- Бо вона готова вже. Сама собі вбрання організує. На італійку ще трохи схожа…

- Все, план відстійний. Потрібен інший!

Ще я не брав участі у фіктивних удаваннях. Та я ніде не пропаду. Сили вистачає, мізки є. Капітал зібрав теж пристойний. А може, прийшов час зайнятися виноградниками? Не знаю як. Але раптом це певно моє. 

- Іншого плану немає, Микито Олеговичу, - зам розводить руками. - Ми зробили все і понад те, що могли. До вашої допомоги дівчині. Співробітники працювали без вихідних заради такого крутого проекту. Сподівалися на стабільність, великі зарплати. Чесно, я підтримую допомогу дівчині. Поквитатися з Царьовими тільки ЗА! Ненавиджу безжальних тварюк! Але як ми це зробимо за бортом? І що скажемо співробітникам при скороченні? У багатьох сім'ї, кредити, надії на вас.

- Дмитре, бій ще не програний!

- Показати, що у генерального все чудово в особистому і професійному плані, ніколи не завадить. Вороги будуть на цьому нас обходити. Але за вами, звісно, останнє слово, шефе… 

Пізніше надсилають кілька рекламних роликів. Переглядаю у глибокій задумливості. Дивлюся на одне, а в думках зовсім інше. Ідея заступника крутиться в голові. Маячня ж. Нервує, але в той же час…

Оголошую невелику перерву. Виходжу в коридор і по дзвінку з'ясовую, що там у Анжеліки.

Мені взагалі не подобається, що відбувається!

З цим треба щось вирішувати. Негайно. До того ж, італійців не проґавити.

***

Для мого повного і зваженого рішення знадобився ще один день. Набір каблучок для заручин. Фуршет для співробітників. Куди ж без них. Чутки зсередини можуть куди завгодно потім просочитися. Ми зрозуміли з Дмитром, що нам це навіть на руку. Ніхто в моєму середовищі не повинен сумніватися. Тоді італійці теж повірять.