Розділ 5/1

- Це і є той гівнюк, Марк Царьов, - починає Єва тараторити. - Він причепився до Ліки. Як ти бачив, дуже нахабно дістає.

- Угу, іржавим шлангом, - куточок губи його сіпнувся.

Так і знала, що буде сміятися!

- Він там у книгарні. Камери зафіксували, що витворяв. А ми потім випадково злили відео…

- Отже, раніше показати мені не могли? Відразу на публіку виставили? - тепер ось більше лається, ніж хоче сміятися.

- Ми ж ненавмисно!

- Так вийшло... - сором'язливо тягну. Ще й прикро виправдовуватися перед Микитою. - А взагалі, якщо чесно, то він заслужив, - додаю, хоч і сама собі перечу. - Забився з друзями, поводиться огидно, вважає себе королем…

Викладаю далі з запинками, як все починалося і чим закінчилося. Єва доповнює і додає від себе кожного разу, який Царьов цей індик відморожений. І ректор не краще, швидко вирішив позбутися причини ганьби сім'ї. Звільнення з книжкової крамниці теж з нього не знімаємо.

- Прізвище у них відоме, - задумливо вимовляє Рудін. - Скрізь встигають лайно розкидати. Щодо букета з щуром, повинна була викликати поліцію. Залякування, шантаж і обманним шляхом проникнення у квартиру, - суворо дає повний розклад.

- Ви думаєте, вони б відкрили справу проти Царьових? - ахаю я.

- Думаю, не варто мені викати. Знайомі давно, - бурчить невдоволено.

- Сам назвався командиром. Не підтримуєш, а тільки повчаєш. Ліці, між іншим, і без тебе погано. Хоч би порадив що-небудь, - за нас двох ображається Єва.

Ні, я не в образі. Микита має рацію. Якби лише я мала два життя, купу зв'язків і залізні кулаки. Тоді, може бути, і сама собі допомогла.

А поки є тільки халепа на мою руду голову.

- Мої поради все одно ніхто не слухає, - Микита пересмикує плечима. - Словами підтримувати у Єви краще вийде. Від себе можу запропонувати розібратися зі шлангом.

- З яким шлангом? - пожвавившись, сестра у нього перепитує.

- Ну з вашим, синком ректора. Відчуваю, на ньому одному навряд чи справа закінчиться. Натисну відразу на ректора через свої канали. Тільки і ви повинні пообіцяти…

- Що? - ми з Євою удвох запитуємо не для питання.

Після слів Микити "розібратися", згодна на все!

- Виконувати всі мої вказівки. Ми ще не знаємо, як швидко вийде реально допомогти. Тому ніякої самодіяльності. Стосується особливо Єви. Але й ти, Анжеліко, повинна у всьому довіряти.

- Ми згодні!

Єва голосно вигукує і підморгує мені, мовляв, ну все вийшло, таки спрацювало.

Стримано киваю в свою чергу. І тут же, схаменувшись, додаю:

- Дякую, Микито! Пробач, що відволікаю вас... тебе.

- Більше розважаєте, - без злості хмикає. - Треба ж таке вигадати. Іржавий шланг! Чия ідея?

Все, накрийте мені голову чимось. Палаючі щоки здають раніше за відповідь.