Розділ 5

Пам'ятаю, як Микита реагував на мене в минулий день народження Єви. Його брати, як і раніше, з приколами. А він пронизливо так дивився, навіть колов очищами. Потім зловив мене, коли мало не впала зі сходів. Зачепилася підбором за довгий низ вечірньої сукні. Це все мама, наполягала, щоб я відправилась на свято у сукні максі, в елегантному образі. Навіть покликала подругу робити мені професійний макіяж і зачіску. Кілька років вони мені додали. Тільки я не вмію в максі фасонах пристойно ходити.

Все-таки збираюся. Не погодитися з Євою не можу. Гірше не буде. Куди ж ще гірше?

А мені потрібно кудись вирватись. Нехай просто покататися містом. Набридло страждати, сидячи вдома.

Тим паче залишається ймовірність дочекатися підступного Марка. Він же погрожував навідатися, якщо сама з ним не зв'яжусь.

Угу, нехай навідується. Мене вдома не буде. Мама теж пізно повернеться. У бутіку чоловічого одягу, де вона працює старшим консультантом, призначили черговий переоблік.

Підходячи до кафе, хвилювання піднімається з новою силою. Сам Микита Рудін погодився допомогти. Він знає, що там буду я? Як Єві вдалося відірвати його від улюбленого офісу?

Ми не бачилися рік.

Я страшенно хвилююся!

За столиком затишного кафе бачу тільки Єву. Напевно, передумав. Полегшення, щоправда, не відчуваю. Невеличка іскорка надії залетіла в голову. Та-ак... Микита дивний, але раптом він і є мій порятунок?

- Не прийде? - відразу питаю, підходячи до столика.

Єва здригається, відриваючись від екрану смартфона.

- Скоро буде. Ми раніше приїхали. І треба каву тобі замовити. Бліда зовсім.

Від кави не відмовляюсь. Хоча бадьоритися мені не треба додатково. Одна думка, що тут з'явиться Микита Рудін, розганяє мій пульс, наче бігла сюди, а не їхала.

В очікуванні кави (а більше важливого пана!), нервово розправляю комір на сорочці. Подруга по-простому в джинсах і товстому светрі. Я ж на автоматі схопила одяг, що більше підходить для офісу. Прямі брюки, сорочка, піджак. Можна подумати, летіла сюди на співбесіду.

У цей час Єва безперервно базікає. Намагається скинути з нас напругу. Називає нові цифри переглядів “іржавого шланга” Царьова. Про те, як з нього сміються тепер, а ректор з кабінету майже не виходить. Тут же й за братів давай казати. Вже вважає подругами дружин Демида і Кості. Навіть умовляє і мене з ними познайомити. Ох, з Євою неможливо занудьгувати.

- Іде, - в середині чергової історії шепоче.

Моя спина, як за командою, випрямляється.

Вдих-видих.

Ліко, дихай. Принц моєї дитячої мрії вже прискакав.

Рівно за дві хвилини до призначеної зустрічі, Микита заходить у кафе. Він у стильному офісному костюмі з відливом синяви. З гордо піднятим підборіддям, рухи чіткі. Киває спочатку бармену. Схоже, знайомі. Потім рішучою ходою наближається до нас.

- Викликали командира рятувальників? - вигинає чорну брову.

- Найкрутішого командира! - вигукує Єва на все кафе.

Мій рот лише булькає: “Добрий вечір". Він одним голосом тисне і заворожує.

Микита не рятувальник. Та он як. Нижче командира себе не вважає. А я б йому і генерала дала. Діловий такий, очманіти.

Затримує на мені глибокий погляд синіх очей, немов зчитує, як з цією рудою спілкуватися. Займає місце навпроти мене. Ми сіли з одного боку столика з Євою.

- Ніку, я не все тобі повідомила... - починає, звісно ж, Єва, мнучи серветку в руках.

Я теж почну…

Кхм-кхм. Ще трошки й зберуся, чесно.

- Мені подвійне еспресо. Дівчатам, що захочуть, - Нік відволікається на офіціанта.

Як тільки співробітник відходить, грізно зводить брови на нас.

- Ану зізнавайтеся в найдрібніших подробицях. Я важливий проект через вас не встиг підписати. Уважно слухаю, - і на годинник подивився, ніби час засік там по таймеру.

- Це не мене хочуть вбити бандити, а Ліку, - швидко видає подруга.

Сині очі концентруються знову на мені. Зіниці небезпечно розширюються.

Так і знала, що Єва вигадає на ходу цілий блокбастер з елементами бойовика. Вирвати Микиту з офісу непросте завдання.

- Не вбити, а погрожує просто, - здавлено вимовляю.

- Син ректора перший напав. Ми не хотіли з ним воювати. Лише відлякати, щоб відчепився, - допомагає подруга.

- Детальніше? - вимагає, а не просить Рудін.

Дістаю телефон, знаходжу відео з найбільшими переглядами. І це навіть вже не в каналі універу, з'явилися й інші місця для безмежної слави Царька.

Микита уважно дивиться. Мружиться, гидливо морщиться, але витримує до кінця.

Відкидається на стільці з тим виглядом, що чекає роз'яснень.