Розділ 2/1

Співробітники офісу, як за командою, розбирають келихи. Тримають, не п'ють. Мені теж дістався один. Микита підносить до губ шиплячий напій. І тоді тільки всі миттю випивають до дна.

- Обов'язково чекаємо і за весілля тут дружно зібратися! - не вгамується той у світло-сірому костюмі.

Микита піднімає руку. Ведучий замовкає, та бадьоренько пробігає по проходу до нас.

- Що? Весілля не можна називати?

- Поменше базікай взагалі, - тихо цідить Микита. - До речі, Анжеліко, познайомся з моїм заступником і помічником Дмитром. Коли буду недоступний, зможеш через нього тримати зв'язок.

- Так, я завжди для вас на зв'язку. Цілодобово і цілорі…

- Дмитро, годі. Чимось ще розважай, але без зайвого акценту на нас. Застілля лише до кінця перерви.

- І чому я у вас креативний такий, - заступник у стелю зітхає і знову мчить у натовп.

Після другого або третього келиха, як у кого не рахувала, народ повеселішав. Плюс люди наїлися, трошки розслабились.

- Гірко! - хтось вигукує з чоловіків.

У мене і без того спітніли долоні. Ми досить близько стоїмо. Пробувала посміхатися, здається, губи тремтіли. Ще рука Рудіна час від часу обіймає легенько мене.

Але цілуватися? Саме зараз?!!

Авжеж, я в курсі, що означає "Гірко!”

Губи у Микити чітко окреслені, з рівним виразним контуром. Він з великим досвідом поцілунків, можна не сумніватися.

Що казати про мене... тричі. З двома хлопцями. З одним у випускному класі, з іншим на першому курсі в універі. Дух не захоплювало, голову не запаморочило шалене кохання. До ліжка так ні з ким і не дійшло. Мама каже, що я не там шукаю наречених. У двадцять один у деяких повно вигідних варіантів.

- Руда лисичко, не бійся.

Микита посміхається куточками губ. Нахиляється до мене, міцніше стискаючи руки на талії. І... легенько торкається до щоки. Проводить злегка шорсткими губами по ніжній шкірі.

У залі прокочується стогін розчарування.

Вони просто не знають, що Рудін не бачить у мені навіть натяку на жінку, цікаву дівчину. Я просто та сама руда, подруга сестри. Навіть прізвисько є, яким у дитинстві обзивали його брати.

- Стривайте! Хто забув, що в офісі заборонено цілуватися??? - Микита і без мікрофона, гучно чується на весь зал.

- Микито Олеговичу, вибачте! - вигукують відразу декілька.

Все, співробітники притихли. Швидше їдять, аби встигнути вкластися в час для перерви.

Роблю ще ковток з келиха. Видих полегшення начебто вдалось приховати. В офісі Рудін суворий і правильний.

А чи буде такий він і потім? Ну, на час нашого фіктивного зв'язку…

***

Любі читачі❤️

Вітаю вас у моїй новинці!

Далі дізнаємося, що ж сталося у Ліки і Микити до настання "заручин"))

Ваші вподобайки/зірочки та коментарі дуже підвищують натхнення✨ Заздалегідь дякую за підтримку історії!