Глава 18

Крім злитого проєкту в мене назріває ще одна проблема. Я перевіряю календарик і розумію, що в мене затримка. Потрібно сходити до лікаря, раптом щось серйозне?

Одразу згадую, з якими захворюваннями стикалися мої знайомі з такими самими симптомами, і стає погано.

Я тягнуся до телефону і набираю номер свого лікаря. Чекати сил немає. У цьому плані я шалений панікер. 

- Галино Андріївно, це Вероніка Сонечко.  Вибачте за занепокоєння, але я б хотіла записатися на консультацію, - знижуючи голос, немов мене може хтось почути, кажу я.

- Здрастуй, Вероніко.  Щось серйозне? Якщо так - запишу тебе відразу на УЗД перед прийомом. 

- У мене збився менструальний цикл. Уже місяці два як немає менструації. Думаю, може гормони.... 

- Тест робила?

- Який тест? - запитую я зі здивуванням.

- На вагітність, Вероніко. Ти ж не маленька дівчинка, маєш розуміти, яка найчастіша причина затримки. 

- Я... я... не робила, - я миттєво вкриваюся липким потом.  Про вагітність я абсолютно не думала.

Я раптом перестаю дихати. 

Про що я тільки думала, не оберігаючись? 

Руслан точно не зрадіє цій дитині. Та й я... Шлюб фіктивний, стосунки не справжні, чоловік не мій...

Ні. Цього точно не може бути. Це просто збій, а не вагітність.

- То що мені робити? - тихо запитую я, намагаючись вгамувати паніку. 

- Як що? Спочатку, звісно ж, тест на вагітність. А за його результатами вже будемо думати, що далі робити. 

- Добре. Дякую. До зв'язку тоді.

Відключаюся і на кілька хвилин занурююся в себе, не помічаючи нічого навколо.

Яка ймовірність того, що я могла завагітніти від Руслана? 

Адже всі дзвіночки на це вказують. 

Як мені йому сказати, якщо це правда? 

Адже він до всіх жінок після витівки з Мальцевою з підозрою ставиться. І вирішить, що я спеціально це все. Щоб його утримати. До себе прив'язати. Грошима його заволодіти.

Чи навпаки? Зрадіє. Адже це дитина. Його.

Прикладаю долоню до живота і намагаюся зрозуміти, чи відчуваю я якісь зміни у своєму тілі? 

Але, ні, все така ж струнка. І не нудить взагалі. 

Хоча... груди більшими стали. І чутливіші. 

Але це можуть бути і гормони. 

Не варто панікувати завчасно. 

Я довго не наважуюся йти в аптеку. Відтягую неминуче, обіцяю собі, що завтра вранці перед роботою обов'язково куплю тест, а сьогодні просто постараюся не думати про це і спокійно ляжу спати.

Я настільки виснажена, що засинаю о восьмій годині вечора. А прокидаюся від дотиків. 

Розплющую очі й бачу перед собою Руслана. 

Він дивиться на мене з ніжністю. 

Веде пальцями по моїх губах. 

Після вчорашньої ночі між нами наче щось змінилося. 

- Втомилася? - запитує, списавши мій сон на те, що в останній тиждень я до пізньої ночі працювала над новим проектом, а потім це потрясіння зі злитою інформацією... 

- Є таке, - киваю, видавлюючи із себе посмішку. Дивлюся йому в очі й розумію, що якщо справді вагітна, то не зможу ось так просто йому про це сказати. 

- Здається, я знаю спосіб, від якого втому немов рукою зніме, - вимовляє грайливо і забирається під мою майку.

***
Я прокидаюся раніше будильника, швидко збираюся, хапаю сумочку і виходжу з дому. 

Сьогодні вихідний. Руслан ще спить, а я не можу сидіти на місці. 

Аптека неподалік, для надійності беру одразу кілька упаковок, потім немов злодій, повертаюся додому і йду до себе в кімнату. 

Усвідомлення того, що саме в моїй сумочці - пече. 

Нарешті, не витримую. Тягнути далі безглуздо. Потрібно все дізнатися зараз. Дістаю тести і прямую до туалету. 

Вивчаю інструкцію. Заплющивши очі, починаю відраховувати шістдесят секунд. А потім різко розплющую очі й відчуваю, як починаю задихатися.

- Ні-ні-ні-ні-ні.  Не може бути, - тихо шепочу я, ховаючи обличчя в руках. 

Це помилка. Напевно, помилка. Не може такого статися. Я ще не готова. До того ж Руслан не найкращий варіант! У нас жодних стосунків. Ми добре проводимо час і в нас є спільна таємниця. Не більше. 

Я викидаю тест у відро для сміття і виходжу з ванної кімнати. Падаю на ліжко. Вирішую, що один тест не показник. Дочекаюся вечора і зроблю ще. Але на кожному, немов насмішка, дві смужки. 

І що тепер робити?

Я виходжу з кімнати і заходжу на кухню, де Руслан уже чекає на мене з двома кухлями кави. Я посміхаюся йому крізь силу і беру чашку.

- Ти рано прокинулася, - вимовляє спокійно, а мене одразу в жар кидає. Раптом він щось підозрює?