ПРОЛОГ

Самостійна книга з циклу "Заміж за золхідця", за хрологією йде після дилогії "Коли розквітне лілея" і перед "Незнайомка для принца". Можна читати окремо.

ПРОЛОГ

Мороз порядкував на вулицях, вимальовуючи лише йому відомі фігурки на замерзлих поверхнях річок та озер. Почувся тріск дерев, стомлених від ваги важкого снігу. Тонкі віти ставали подібними до кришталю й були нещадно зламаними під напором злого північного вітру. Навіть старожили давно не пам'ятали такої лютої зими, як цьогорічна. Союз Об'єднаних Королівств лихоманило в заметілях та передноворічних холодах, по своїй масштабності ні з чим незрівнянних. І тільки тепло людських сердець могло врятувати від нахабної смерті у програній боротьбі зі стихією, а тому благословенним був той, хто мав поруч коханих та рідних.

Серпанок місяця м'яко освітлював невелику затишну залу, що в вечірніх сутінках стала свідком доленосної розмови. Сидячи одна навпроти іншої на дивані, вродлива жінка, в кожному своєму жесті ідеальна, та зовсім юна дівчина, разюче на неї схожа, вели бесіду, для обох важку і важливу.

— Ріел, ти добре знаєш, що вже завтра твоя сестра повинна була відправитися у Золхіду знайомитися зі своїм майбутнім чоловіком, — зауважила мати, в освітленій свічкою кімнаті, пильно вглядаючись у моє обличчя. — Але, як сказав лікар, Аліанда не зможе цього зробити. Їй ще місяць заборонено покидати ліжко.

— Заручини доведеться перенести, — напівствердно-напівпитально заявила я, але очі матері стали похмурішими, лякаючи бездонною порожнечею і водночас упевненістю в глибині її зіниць.

— Не можна. Ти знаєш хто наречений твоєї сестри? — зітхнула, конвульсивно згадуючи ненависні уроки історії та політики, які мені не дозволялося прогулювати. Однак, все, що стосувалося нинішнього нареченого сестри я могла розповісти навіть серед ночі, якби мене хтось розбудив і наказав описувати життя цього магнетичного чоловіка, нахабного крадія дівочих сердець. У далекому минулому я, як і решта благородних краль Ендаласії (окрім моєї близнючки), страждала дитячим коханням до короля сусідньої держави, який часто навідував двір наших монархів із дипломатичними та родинними візитами. За ним дружньо бігали всі дівчата, а я навіть не очолювала цю погоню: на таких малоліток він і не дивився. А якщо й дивився, то з поблажливою глузуванням. На щастя, згодом я перехворіла на цю пристрасть і звернула свою увагу на реальних юнаків, а тому новина про заручини Аліанди з чорнооким красенем із Золхіди мене не сильно вразила.

— Франк Золхідський із династії Севаль — найповажніший і найбажаніший наречений у всіх Об'єднаних Королівствах. Її Величність королева Ельза, обравши нашу Аліанду йому в дружини, дарувала нам велику честь. Ми не можемо відмовитися і просити перенести заручини, адже це вважатимуть неповагою. А тому замість сестри поїдеш ти, Ріел. Ти будеш Аліандою увесь місяць до весілля, а за цей час твоя близнючка одужає і посяде своє місце.

— Що? — тільки й зуміла спитати я. Гримаса спантеличення й ошелешення від такої несподіваної новини так і застигла на моєму личку, а я вражено закам'яніла з відкритим ротом та максимально розширеними очима, сповненими насиченого сірого кольору. Мама ледь усміхнулася, немов точно очікувала, що я розгублюся і вона матиме змогу закінчити свої міркування.

— А що не так, Ріел? Вас із Аліандою крім мене і батька ніхто не відрізнить, а вже тим паче двір Золхіди. Ти поживеш там, навідаєш пару-трійку світських раутів, познайомишся з тамтешньою знаттю та родичами Його Величності Франка. Перед весіллям приїде твоя сестра, а ти зможеш повернутися додому. Королева наполягає, щоб цей місяць від заручин до вінчання ти, тобто Аліанда, гостювала в Золхіді та призвичаїлася до їх традицій, до життя при дворі, до нареченого врешті-решт. Ми не можемо відмовитися! Зрозумій, що якщо ти не поїдеш, твоя сестра втратить цей шанс! Двічі такого ніхто не пропонує! Ріел, ця пропозиція — великий успіх для всієї нашої сім'ї! — мама перебивала саму себе, емоційно, в барвах описуючи свій захват від такого блискучого майбутнього, яке очікує на мою близнючку. Однак, для мене всі ті слова означали не більше, ніж шум вітру за вікном. Я знала єдине: нікого із себе вдавати не хочу і не стану!

— А може Аліанда не хоче бути королевою! — кидаю першу-ліпшу маячню, яка приходить у голову й одразу розумію, що патякаю не те. Хто-хто, а сестра живе заради титулів. З неї буде прекрасна королева: мовчатиме, посміхатиметься і погоджуватиметься з усім, що їй скажуть. Мама глузливо хмикнула, майстерно вигнувши брову, мовляв: «Сама то віриш у те, що кажеш?». — Але ж ми з нею схожі хіба що зовнішньо! Я нізащо не стану такою, як вона! Мені не повторити її, а потім, як тільки нас поміняють, Франк збагне, що вона — не я. Брехня все одно розкриється! Зізнайся, що й сама розумієш це, мамо!

— Ти будеш поводитися, як слід! Тільки спробуй зганьбити нас, Ріел! Правила, етикет і порядки будеш старанно виконувати, а як ні, то попрощайся з усіма твоїми луками, стрілами, мечами й іншими речами, які не повинні належати дівчині! — все в тому ж спокійному тоні пообіцяла герцогиня. І я знала, що вона зробить це. Мої хлопчачі витівки й так надто дратували матір, а тут ще й така можливість усього цього позбутися!

— Але ж я заручена! А як же мій наречений? — видала я найважливіший аргумент, кидаючи короткого погляду на двері, гадаючи, як би так втекти, щоб не зловили. Роксана Мішельє важко зітхає і зводить на мене свої прекрасні очі, сповнені засудження. Більше хлопчачих витівок, присутніх моєму характеру, її дратував тільки вибір мого майбутнього.

— Він думатиме, що ноги зламала ти. Ніхто не дізнається про підміну. Навіть прислуга в домі.

— Мамо, годі! Я нізащо не піду на це! Ти змушуєш мене обманювати Їх Величності, тим самим затягаєш шовковий шнур на наших шиях! Королева Ельза ніколи не пробачить тобі цього обману, а мені тим паче! Мамо, ні! Відмовся від цього, живішими будемо! — і гордо вставши із дивану, я впевнено зазирнула в очі неньки. — Каміля я кохаю і перед весіллям не покину його, відправившись зваблювати чужого чоловіка! У мене вже є наречений і не змушуй мене вдаватися до гріха!